§ 1. Поняття слідів пам`яті, їх властивості і механізм утворення

Всякий злочин – це взаємодія, що відбувається в умовах реальної дійсності матеріального світу. Об`єктами взаємодії в механізмі злочину є люди і речі. Оскільки вони різні за природою та структурною організацією, то вони по-різному відображають подію злочину як ідеально, так і матеріально, утворюючи ідеальні та матеріальні відображення (сліди).

У криміналістиці найбільш повно досліджені матеріальні сліди-відображення, вивчений механізм їх утворення, побудовані різноманітні класифікації, наприклад, слідів рук, засобів учинення злочинів і т.ін.

Матеріальна форма відображення має предметний характер, її результати філософи називають “елементарним відображенням”.

Мислені образи є носіями інформації, за допомогою яких одержують свідчення про подію злочину та його суб`єктів. Ідеальні відображення – це “відбитки” реальної дійсності в пам`яті людини, які проявляються зовні у вигляді свідчень обвинуваченого, потерпілого, свідків. Закріплені в процесуальних документах, вони є особистими доказами. Отже, відображення – ідеальний психічний процес; його результат – суб`єктивний образ, мислений слід або слід пам`яті.

Слід пам`яті – це нове поняття в загальній теорії криміналістики, це незвичайні сліди, які не входять до класу матеріальних, які є предметом слідознавства та трасології.

Це матеріальна субстанція, предмет, який можна побачити, відчути, дослідити і актуалізувати потенційну інформацію, котру він несе. Слід пам`яті, хоча і є продуктом матеріальної діяльності, в певному розумінні нематеріальний, він невидимий і недоступний сторонньому спостерігачеві, його не можна сфотографувати або виявити за допомогою мікроскопа. Слід пам`яті виявляється і розкривається тільки при вільному волевиявленні його джерела – людини. Сліди пам`яті іманентні, їх наявність встановлюється тільки посередньо. Вони відрізняються рядом властивостей, що притаманні тільки ідеальним слідам-відображенням.

Активність характеризує динамічну сторону, що слід-відображення результат діяльності людини, в процесі якої вона сприймає матеріальну реальність світу. Слід пам’яті – суб`єктивний образ, котрий формується в динаміці, крім того, не тільки формується, але і оцінюється у відповідності до ситуації, яка склалась: дещо запам`ятати і зберегти у пам`яті на все життя, а інше тільки побачити і забути. Звідси не всякий слід пам`яті зберігається в довгочасовій пам`яті людини, при його розкритті під час допиту треба враховувати багато факторів об`єктивного та суб`єктивного характеру, що мали місце в момент сприйняття.

Вибірковість як властивість безпосередньо пов`язана з активністю формування. Вибірковість на рівні людської свідомості опосередкована багатьма факторами та умовами об`єкта, що пізнається, і суб`єкта відображення. Тому два свідки, які бачили одну і ту саму подію, нерідко свідчать по-різному.

Доцільність ідеального відображення нерозривно поєднана з активністю і вибірковістю. Доцільність визначається завданням діяльності, метою відображення-пізнання певних події, факту, предмета. Доцільність і вибірковість являють собою суб`єктивні критерії формування і зберігання сліду пам`яті.

Формування і зберігання слідів пам`яті є головною умовою впізнавання раніше сприйнятого взагалі. Відчуття і сприйняття як безпосередні дії зовнішнього середовища на органи чуттів людини не зникають безслідно.

Підсумовування – це властивість психічного відображення, а отже, сформованого сліду пам`яті в процесі сприйняття.

Процес підсумовування допустимо уявити як поступове накопичування інформації про окремі властивості предмета або події, що вивчаються. Даний процес закінчується синтезуванням інформації в єдиний мислений образ – слід пам`яті. Останнє треба враховувати під час вербальних слідчих дій і об`єктивність свідчень оцінювати через час сприйняття з урахуванням психологічного типу особи суб`єкта.

Крім названих властивостей, ідеальні сліди відображення мають ще одну якість – випереджувальне відображення, суть якого зводиться до обробки та оцінки одержаної інформації на основі накопиченого практичного досвіду. Всяка людська діяльність з урахуванням минулого досвіду сформує слід пам`яті, який являтиме програму поведінки на сьогоднішній день, що не суперечитиме досягненню майбутньої мети.

Отже, збираючи і закріплюючи інформацію про факти минулого, слідчий створює систему доказів, націлену на встановлення істини в майбутньому, або інакше, підсумовуюча властивість відображення лежить в основі побудови слідчих версій.

Розглянуті властивості відображення як процесу і його результатів – це методологічна основа в теорії і практиці дослідження та використання слідів пам`яті у кримінальному судочинстві. Вони дозволяють розуміти слід пам`яті (суб`єктивний образ) як двоєдине утворення, діалектичне поєднання матеріального та ідеального, які втілені у мисленому образі. Співвідношення об`єктивного і суб`єктивного визначає ступінь адекватності сліду пам`яті відображеному предмету.

Сьогодні узвичаєним є розподіл ідентифікації за природою об`єктів, що ідентифікуються: а) ідентифікація за мисленим образом, що зберігся в пам`яті людини; б) ідентифікація за матеріально фіксованим відображенням за В.

Використання слідів пам`яті при розкритті та розслідуванні злочинів – факт очевидний, оскільки основну масу доказової інформації слідчий отримує від людей – особистих джерел. За слідами пам`яті проводяться оперативне та процесуальне впізнання людей та речей. Однак найрозповсюдженим способом одержання доказової інформації за допомогою слідів пам`яті є допит підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідків. Звідси випливає, що переказати зміст ідеального відображення джерело може тільки під час спілкування, форми і методи якого розробляє слідча тактика.