§ 2. Криміналістичні властивості запахових слідів

Запахові сліди – це новий вид слідів у криміналістиці, наукове дослідження яких вперше було зроблено А. І. Вінбергом, М. В. Салтевським, В. І. Шикановим та ін. Запахові сліди в корені відрізняються від трасологічних, тому що вони не мають сталої зовнішньої форми, вони невидимі і нестандартні за своїми властивостями.

Летючість – здатність речовини випаровуватися, тобто переходити з твердого або рідкого стану в газоподібний. Випаровування відбувається за будь-якої температури, при її підвищенні швидкість випаровування збільшується. Крім того, випаровування залежить від природи матеріального об`єкта, зовнішніх умов. Речовина, яка відкрито зберігається (духи, бензин, одеколон, фенол), легко випаровується і наповнює простір своїм запахом. Відкритий порошок нафталіну, камфори моментально наповнює кімнату запахом, оскільки проходить активне випаровування твердих пахучих речовин. У хімії за ступенем випаровування речовини ділять на летючі, які легко випаровуються на відкритому повітрі. У них міжмолекулярні зв`язки значно послаблені і як тільки зовнішній тиск стає меншим, їх молекули відділяються від предмета. Тому летючі речовини зберігаються в герметично закритому посуді. В рідинах міжмолекулярні зв`язки взагалі відсутні, тому випаровування відбувається швидко при будь-якій температурі, залишені на місці події краплі летючих речовин утворюють запахові сліди , наприклад, оцтової кислоти, алкоголю, поту, сечі та ін.

Розчинність – здатність газоподібних (пахучих) речовин розчинятися у клітинах нюхального органа людини чи тварини і викликати почуття запаху. Властивість розчинятися лежить в основі механізму утворення почуття до сприйняття запаху.

Адсорбція – здатність молекул газоподібних речовин поглинатись поверхневим шаром іншої речовини. Завдяки адсорбції можливе сприйняття молекул пахучої речовини (запаху) в суміші з повітрям, відокремлення її на твердих ворсистих поверхнях.

Розбавлення – зміна концентрації газоподібної речовини у сліді, яка приводить до утворення нової властивості запаху.

Дифузія – взаємне проникнення часток однієї речовини в іншу. Наприклад, взуття набирається потожировими виділеннями людини, які просякають крізь товщину підошов, відділяються від неї під час ходи і адсорбуються на поверхні грунту, створюючи запаховий слід.

Наведені властивості: летючість, розчинність, адсорбція, розбавлення, дифузія є загальними фізичними властивостями газоподібних речовин. На їх основі М. В. Салтевським були сформульовані криміналістичні ознаки запахових слідів, до яких він відніс непреривність механізму слідоутворення, рухомість структури, розсіюваність і ділимість.

Непреривність механізму утворення слідів відображає динамічну сторону утворення запахових слідів: при наявності джерела і зовнішніх умов слід утворюється безперервно, поки існує джерело. Наприклад, запах бензину в кімнаті буде зберігатися поти, поки повністю не випарується з підлоги його пляма. Властивість безперервного утворення дозволяє накопичувати запахову речовину, створювати у сліді велику концентрацію його, наприклад, при визначенні об`єкта за незначним запаховим слідом (з малою концентрацією).

Рухомість структури запахових слідів характеризується внутрішнім станом речовини сліду, вказує на те, що його молекули перебувають в хаотичному стані, не зв`язані одна з одною, постійно перемішуються разом з навколишнім середовищем, в якому відбувається слідоутворення. Тому поблизу джерела концентрація запахової речовини більша, ніж віддалік нього. Якщо джерело помістити в критий посуд, то внаслідок рухомості структури газоподібний слід в ємкості буде однорідним в кожній її точці.

Розсіюваність – це здатність газоподібного сліду розповсюджуватись в ємкості або просторі, тобто змінювати свій об`єм і таким чином зменшувати концентрацію речовини в одиниці об`єму.

Запаховий слід являє собою газоподібну хмару, яка не має постійної форми. Виникнув біля джерела – автомобіля, що проїхав, крапель парфумів на одязі жінки – він постійно розсіюється, збільшується в об`ємі, віддаляється від джерела, концентрація його поступово зменшується, і, врешті-решт, змішуючись з повітрям, він не сприймається. На підставі цієї властивості запаховий слід потрібно фіксувати якомога ближче до джерела і відразу після його утворення.

Ділимість запахових слідів.

Запахові сліди утворюють особливу групу, споріднену слідам-речовинам у трасології, але в той же час відрізняються від них. За механізмом утворення їх можна розділити на дві підгрупи: 1) сліди-джерела запаху і 2) сліди-запахи.

Сліди-джерела запаху – це різні матеріальні об’єкти, наприклад, нафталін, бензин, парфуми, сир, комахи, рослини, тварини, люди, тобто матеріальні об`єкти, які за певних умов випаровуються і утворюють запахові сліди. Матеріальні предмети можуть бути не тільки джерелами особистого запаху, але і його носіями, наприклад, грунт, сліди взуття, склянка, на яких залишені сліди запаху людини. Тому об`єкти зі слідами пальців рук, ніг, які утворені потожировою речовиною і аліфатичними (гр. aleiphar – жир) компонентами є слідами-джерелами запаху. Такі сліди одночасно можуть бути і трасологічними слідами (сліди взуття, сліди папілярних візерунків), які використовуються для ідентифікації. Таким чином, слід-джерело запаху може нести декілька видів інформації: одорологічну (запахову), ідентифікаційну формою розташування джерела запаху і видову – субстанціональну, яка дозволяє дійти висновку про якість запахового джерела і його носія.

Звідси, кожний вид інформації потрібно фіксувати окремо в певній послідовності. Так, в першу чергу треба закріпити запахову інформацію (законсервувати запах), наприклад, в об`ємному сліді взуття; потім з цього сліду можна виготовити гіпсовий зліпок. Знаряддя злочину, яке тримав у руках злочинець, не можна брати голими руками, якщо потрібно для його розшуку використати запаховий слід, який є на інструменті. Передусім для цього з нього потрібно зробити забір запахового сліду або зберегти знаряддя в герметичній упаковці до його використання, наприклад, вибірки підозрюваного.

Сліди-запахи – це газові утворення, хмара-суміш повітря з молекулами пахучої речовини, якщо в даному місці відсутнє безпосереднє джерело запаху. Наприклад, запах парфумів, нафталіну в кімнаті, де реально немає джерел, але вони колись були і залишили сліди.

Запах газів хімічного заводу, звалища, вихлопних газів та ін. представляють сліди-запахи. В місці, де вони виявлені, джерела нема.

Сліди-запахи дуже не стійкі, вони швидко розсіюються в просторі і практично зникають. Отже, при виявленні слідів-запахів на місці події необхідно негайно їх зібрати і законсервувати.

У слідчій практиці найчастіше звертаються до слідів запаху людини. Всі об`єкти, яких так чи інакше торкалась людина, або частки, які відділились від її тіла або одягу несуть запахову інформацію. Такими носіями запахових слідів є: а) шматки тканини, волосся, кров, потожирові речовини, сперма, слина та інші виділення, які відділились від тіла людини і пов`язані з її фізіологічною діяльністю; б) предмети постійного контакту з тілом людини: одяг, взуття, особисті речі, наприклад, окуляри, гаманець, сумка, носова хусточка, запальничка, гребінець, милиця, парасолька тощо; в) об`єкти тимчасового контакту з тілом людини – знаряддя вчинення злочину, предмети праці та інструменти, речі матеріальної обстановки, яких торкалась людина.

Таким чином, розділ науки криміналістики, який досліджує закономірності механізму утворення, прийоми, засоби і методи виявлення, збирання, дослідження і використання запахових слідів для отримання інформації для розкриття і розслідування злочинів називається криміналістичною одорологією.