§ 1. Поняття і класифікація мікрооб`єктів і слідів запаху у криміналістиці

Розвиток криміналістичної техніки і методів мікроскопічного виявлення і дослідження матеріальних об`єктів значно розширив коло речових доказів, до яких все частіше стали вводити дрібні частки твердих і сипучих тіл, малі порції (об`єми) рідини і газоподібних речовин органічного і неорганічного походження, тобто мікрооб`єкти.

Мікрооб`єкти у кримінальному судочинстві – це слабовидимі або невидимі неозброєним оком матеріальні утворення, які перебувають у різних агрегатних станах (тверді, рідкі, газоподібні) і відображення механічної, фізичної, хімічної і біологічної дії з невеликими лінійними розмірами ознак (кінцевих явищ), для виявлення і дослідження яких потрібно використовувати спеціальні технічні засоби і методи. Треба враховувати певну змінність цього поняття (мікрооб`єкти, мікросліди), наприклад, потожирова речовина в слідах пальців рук залежно від конкретних обставин може виступати як мікрослід, так і мікрооб`єкт, якщо для його виявлення були необхідні мікроскопічні методи дослідження.

Мікрооб`єкт у трасологічній інтерпретації – це слід-предмет, мікрочастка, яка відділилася від цілого. Мікрослід – це слід-відображення мікрооб`єкта, мікрочастки як матеріального утворення, тобто копія реального мікроскопічно маленького фізичного тіла.

Багатоликість мікрооб`єктів, які зустрічаються у практиці розслідування злочинів, і значна різниця між окремими видами цих об`єктів породжує методологічні труднощі щодо їх класифікації, оскільки в літературі поки що немає єдиної думки про поняття мікрооб`єктів і мікрослідів, а також немає єдиної основи для поділу таких об`єктів і побудови наукової класифікації. Класифікації, які існують у криміналістичній літературі, мають різне наукове коріння. Найбільш науково обгрунтовано мікрооб`єкти потрібно класифікувати і систематизувати на основі філософського поділу матеріальних тіл на матеріальні тіла та їх відображення. Звідси, всі мікрооб`єкти належить класифікувати на: 1) мікрооб`єкти-частки і 2) мікрооб`єкти-сліди.

Перша група охоплює дві різновидності мікрооб`єктів: мікрочастки і мікроречовини.

Мікрочастки – це матеріальні тіла малі за розміром, які мають певну просторово-геометричну форму одиничного тіла. До них належать частки, які відділились від цілого тіла неорганічного, органічного і біологічного походження, наприклад, волокна тканин, металеві стружки, відщепи деревини, окремі порошинки, насіння рослин, частки лакофарбових покрить, а також сипучі речовини. Останні у своїй масі не мають сталої зовнішньої форми. Але їх частки – це тверді тіла, які мають певні мікроскопічно малі форму і розміри. Звідси, кожна мікрочастка може бути інтерпретована як слід-предмет, який знаходиться на мікроскопічному рівні спостереження і дослідження.

Мікроречовини – це частки, які відділилися від рідини або газоподібного тіла, це мікрокількісні порції, об`єми, які не мають сталої зовнішньої форми.

Рідкі мікроречовини являють собою численні сліди – плями крові, виділень людини (сеча, кал, слина, піт, жир); нафтопродукти (бензин, нафта, масла); фарба, яка знаходиться в рідкому стані, та ін. Газоподібні мікрооб`єкти – це порції фізичних тіл, які перебувають у газоподібному стані.

Другу групу мікрооб`єктів складають мікросліди, в їх трасологічному розумінні, які утворились у процесі контактної взаємодії слідоутворюючого об`єкта з слідосприймаючим і обміну енергією між ними.

Зараз у слідчій і експертній практиці використовуються в основному мікросліди механічної взаємодії, а саме: сліди ковзання у вигляді трас на металі (сліди відмичок, гострих інструментів), кістках (сліди ножа, сокири тощо). За механізмом утворення мікросліди виникають внаслідок остаточної деформації, відділення, розділення, зсунення, зміни енергетичного стану об`єкта. Звідси, за своєю суттю мікросліди відрізняються від звичайних трасологічних слідів тільки за розміром. У трасології немає єдиної думки про розмір мікрослідів. Орієнтовно вважається, що сліди, менші 5 мм, є мікрослідами, хоча деякі автори зараховують їх до макрослідів. Мікросліди повинні мати розмір менше 1 мм.

Таким чином, запропонована класифікація мікрооб`єктів (мал. 32) вважається такою, що відповідає теорії і практиці використання мікрооб`єктів у слідчій практиці. На місці події завжди є мікрооб`єкти у вигляді слідів-часток, які відділились від цілого і являють собою матеріальні утворення, що мають сталу зовнішню просторово-геометричну форму. Така матеріальна частка зберігає свою індивідуальність і може бути ототожнена за її відображенням.

Мікрооб`єкти-сліди хоча і являють індивідуальні матеріальні утворення, але не є ототожнюючими об`єктами, тобто відображаючими, які утримують інформацію про ототожнюючий (ідентифікований) предмет. Саме в цьому полягає принципова різниця між мікрооб`єктами-частками і мікрооб`єктами-слідами.

Особливе місце серед мікрооб`єктів посідають газоподібні і рідкі частки (об`єми), які одночасно виконують роль частин і слідів, оскільки газоподібні, рідкі частки не мають сталої форми і їм притаманні фізичні ознаки відмінні від твердих тіл.

Газоподібний агрегатний стан, у якому може перебувати будь-яке матеріальне тіло, утворює таке поняття, як “запахові сліди”.

У практиці розкриття злочинів з давніх часів використовується запах розшукуваного (досліджуваного предмета) об`єкта, тому що всі предмети пахнуть, особливо біологічні об`єкти (люди, тварини, рослини). Галузь науки криміналістики, яка досліджує природу і механізм утворення запахових слідів, засобів, методів їх виявлення і використання, має назву одорологія (гр. odoros – запах, logos – вчення).

У фізичному розумінні запаховий слід – це частки (молекули) якої-небудь речовини, яка перебуває у газоподібному стані. Запаховий слід виникає внаслідок безперервного переходу тіла з твердого або рідкого стану в газоподібний. Відокремлені молекули, які знаходяться в оточуючому нас середовищі, змішуються з молекулами повітря і утворюють газоподібний слід. Якщо відокремлена молекула потрапляє у рідке середовище, то створюється запаховий слід у воді.