Процесуальна характеристика свідка.

Свідок — це фізична особа, щодо якої у дізнавача, слідчого,прокурора, суду (судді) є дані, що їй відомі обставини, котрі стосуються справи, і яку у зв'язку з цим викликано для давання показань.

Підставою участі у кримінальному процесі є виклик длядавання показань.

Обставини, що виключають участь особи як свідка, визначенов ст.

адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом маютьправо на надання правової допомоги особисто чи за дорученнямюридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі1 — з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов'язкузберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача — про обставини, якістали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним абодовірителям;

особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можутьправильно сприймати факти, що мають доказове значення, і даватипоказання про них;

1 Див. також ст. 5 Закону України "Про нотаріат", ст. 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я, ч. 5 ст. З Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", в яких закріплено положення щодо необхідності збереження професійної таємниці.

свідок, який відповідно до ст. 52-3 КПК дає показання підпсевдонімом, — щодо дійсних даних про його особу;

особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відповідно до ст. 523 КПК дає показання під псевдонімом, — щодоцих даних;

особи, які мають право дипломатичної недоторканності, атакож працівники дипломатичних представництв — без згоди дипломатичного представника.

Окрім того, відмовитися давати показання як свідки мають право:

члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім'ї,близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.

4. Свідок зобов 'язаний (ст. 70 КПК):

з'явитися в зазначені слідчим (дізнавачем), прокурором місцеі час;

дати правдиві показання про відомі обставини в справі;

не розголошувати без дозволу слідчого, дізнавача чи прокурора дані, які стали відомі йому у зв'язку з виконанням своїхобов'язків.

Свідок має право (ст. 69-1 КПК):

давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільноволодіє, і користуватися допомогою перекладача;

заявляти відвід перекладачеві; '

знати, у зв'язку з чим і у якій справі його допитують;

власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;

користуватися нотатками і документами, даючи показання утих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків таінших даних, які йому важко тримати в пам'яті;

відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї таблизьких родичів;

знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесеннядо нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;

подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;

одержувати відшкодування витрат, пов'язаних із викликом длядавання показань;

за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Свідок перебуває в такому статусі з моменту виклику до закінчення провадження у кримінальній справі.

Юридична відповідальність свідка:

• кримінально-процесуальна:

— за нез'явлення за викликом без поважних причин — привід (ч. 2 ст. 70 КПК) або грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати (ч. З ст. 70 КПК);

• кримінальна:

за відмову від давання показань (ст. 385 КК);

за давання завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК);

за розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи,яка провадить дізнання, даних досудового слідства чи дізнання(ст. 387 КК);

• адміністративна:

за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явкидо суду або у непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчиненняним будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил (ч.

за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства абодізнання (ст. 185-4 КпАП).

Процесуальна характеристика експерта.

1. Експерт — це особа, яка має необхідні спеціальні знання длядавання висновку з питань, що виникають під час провадження укримінальній справі, і якій постановою органу дізнання, слідчого,прокурора чи судді або ухвалою суду доручено провадження експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України від 25 лютого 1994 р. "Про судову експертизу" Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян, а з ч. З ст. 9 цього ж Закону — органи дізнання, досудового слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру.

2. Підставою участі у справі є доручення органу дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді), викладене в постанові (ухвалі) пропризначення експертизи.

3. Вимога до експерта: наявність спеціальних знань.Обставини, які виключають участь у кримінальній справі (ст. 62

КПК), є ті самі, що й для судді (ст. 54 КПК), з тим обмеженням, що попередня участь експерта в справі не може бути підставою до відводу.

Окрім того, не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта:

особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, що мають судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України"Про судову експертизу");

народні депутати (п. 5 ч. 1 ст. З Закону України від 17 листопада1992 р. "Про статус народного депутата").

4. Експерт зобов 'язаний:

• з'явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання (ч. 1 ст. 77 КПК);

повідомити у письмовій формі орган, що призначив експертизу,про неможливість дати висновок, якщо питання, поставлене передекспертом, виходить за межі його компетенції або якщо надані йомуматеріали недостатні для дачі висновку (ч. 4 ст. 77 КПК);

провести повне і всебічне дослідження та дати обгрунтованийта об'єктивний письмовий висновок (ст. 200 КПК; п. 1 ч. 1 ст. 12Закону України "Про судову експертизу);

на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді датироз'яснення щодо даного ним висновку (статті 201, 311 КПК; п. 2ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу);

заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин (ст. 62 КПК).

Експерт має право:

ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи, і подавати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для дачі висновку (ч. З ст. 77 КПК; п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗаконуУкраїни "Про судову експертизу");

з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурораабо суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчихдій і ставити особам, яких допитують, запитання, що стосуютьсяекспертизи (ч. З ст. 77 КПК; п. З ч. 1 ст. 13 Закону);

вказувати у висновку експертизи на факти, що мають значеннядля справи, про які експерту не було поставлено запитання (ст. 200КПК; п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про судову експертизу");

у разі незгоди з іншими членами експертної комісії скластисвій висновок окремо (ч. З ст. 75 КПК);

оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи чиоргану, які призначили експертизу, що порушують права експертаабо порядок проведення експертизи (п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України"Про судову експертизу");

одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщоїї виконання не є службовим завданням (п. 5 ч. 1 ст. 13 ЗаконуУкраїни "Про судову експертизу");

за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Експерт перебуває в такому статусі від моменту одержанняпостанови (ухвали) про призначення експертизи і до направленнявисновку до органу, який призначив експертизу.

Юридична відповідальність експерта:

• кримінальна:

за дачу завідомо неправдивого висновку — за ст. 384 КК;

за відмову без поважних причин від виконання покладених нанього обов'язків — за ст. 385 КК;

за розголошення даних досудового слідства або дізнання — заст. 387 КК;

• адміністративна:

— за ухилення від явки до суду, до органів досудового слідстваабо дізнання — за ч. 2 ст. 185-3 або ст. 185-4 КпАП.