Процесуальна характеристика слідчого.

1. Слідчий — це суб'єкт кримінального процесу, який самостійно здійснює кримінальне переслідування осіб шляхом порушення кримінальних справ, викриття винних у вчиненні злочинів, обрання щодо них запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу.

Чинний КПК не розкриває змісту поняття "слідчий", а лише обумовлює його відомчу належність.

Питання віднесення слідчого до суб'єктів, які виконують функцію кримінального переслідування, в теорії процесу є суперечливим. Ще з радянських часів домінує думка, що слідчий виконує функцію розслідування злочинів, зміст якої становлять підфункції обвинувачення, захисту і вирішення справи. З позицій сучасного погляду на модель вітчизняного кримінального процесу, яка стає дедалі ближчою до змагальної, такий погляд на зміст функції слідчого вичерпав себе.

Змагальність процесу передбачає участь у ньому протилежних за інтересами сторін. Інтерес слідчого як державного органу", покликаного боротися зі злочинністю, полягає у викритті винного, пред'явленні йому обвинувачення і направленні кримінальної справи з обвинувальним висновком прокурору для порушення ним державного обвинувачення. Поєднання в одній особі трьох процесуальних функцій (обвинувачення, захисту і вирішення справи) неминуче зумовить домінування якоїсь однієї. Слідчий, здійснюючи

Згідно з п. 9 розділу 15 Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію слідства — до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування. На сьогодні відповідні закони не ухвалено.

" Слідчий є не просто посадовою особою, а саме органом держави (див. ст. 102 КПК).

діяльність із розслідування злочинів, не може одночасно "сидіти на трьох стільцях".

Щодо цього відомий учений-процесуаліст XIX ст. В. П. Данев-ський (представник харківської школи права) писав: "Не кажучи вже про принципову помилку і практичну небезпеку поєднання в одній особі обов'язків судді і функцій сторін, одне ототожнення у слідчому цих останніх функцій вважається великою помилкою, яка згубно впливає на хід попереднього слідства, на його результати, а врешті-решт, і на вирішення справи по суті. Навряд чи можливо для однієї особи бути у справі й обвинувачем, і захисником.

Дискусія щодо функцій слідчого спричинила в теорії процесу полеміку стосовно відомчої належності слідчого апарату. На сьогодні є три погляди щодо місця органів досудового слідства в системі апарату держави:

залишити слідчий апарат у підпорядкуванні тих відомств, щой у радянський час, де він перебуває і сьогодні;

підпорядкувати суду, запровадивши посади слідчих суддів абосудових слідчих (як це було за Статутом кримінального судочинства 1864 р.);

вивести його із підпорядкування окремих відомств і утворитисамостійний слідчий апарат (комітет).

2. Підставою участі слідчого у кримінальному процесі є:

порушення слідчим кримінальної справи. Згідно з п. 2 ч. 4ст. 98 КПК після порушення справи слідчий зобов'язаний розпочатиу ній досудове слідство;

доручення начальника слідчого відділу або прокурора про розгляд заяви чи повідомлення про злочин або про прийняття справидо свого провадження, що формулюється у вигляді резолюції назаяві (повідомленні) чи на кримінальній справі.

1 Див.: Даневский В. П. Наше предварительное следствие: его недостатки и реформа. - К., 2003. - С. 29-30.

3. Слідчий не може брати участі в розслідуванні кримінальноїсправи і підлягає відводу (самовідводу) за таких обставин (ст. 60КПК):

якщо він є потерпілим, свідком, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь із них, а також родичемобвинуваченого;

якщо він брав участь у справі як експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільногопозивача або цивільного відповідача;

якщо він або його родичі заінтересовані в результатах справи;

за наявності інших обставин, що зумовлюють сумнів у йогооб'єктивності.

Питання про відвід слідчого вирішує протягом 24 годин прокурор.