Процесуальна характеристика допиту свідка.

Допит свідка провадять без попереднього складання слідчимпостанови. Рішення слідчого про провадження допиту є латентним (скритим).

Оскільки постанову про допит свідка не складають, то йогопровадження не потребує ані санкції прокурора, ані рішення суду.

Присутність понятих під час допиту свідка не передбачено.

Мета допиту свідка полягає в отриманні фактичних данихщодо юридично значущих обставин кримінальної справи від особи,щодо якої у слідчого є дані про те, що їй щось відомо про обставини справи.

Підстави допиту свідка:

фактична — наявність у слідчого даних про те, що певнійособі відомі обставини, що мають значення для справи;

правова — ч. 1 ст. 68 КПК.

6. Місцем провадження допиту свідка може бути:

місце провадження досудового слідства;

місце його перебування (в разі необхідності).

7. Спеціальні правила допиту свідка:

свідка допитують окремо і за відсутності інших свідків;

слідчий зобов'язаний вжити заходів до того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли спілкуватися між собою до закінченнядопиту;

під час допиту заборонено ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї(навідні запитання).

8. Процесуальний порядок допиту свідка:

1) виклик свідка для допиту. Свідка викликають до слідчого: • повісткою, яку вручається йому під розписку, а в разі його тимчасової відсутності — кому-небудь із дорослих членів його сім'ї, житлово-експлуатаційній організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. В повістці має бути зазначено, кого викликають як

свідка, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки, передбачені статтями 70 і 71 КПК;

телеграмою;

телефонограмою.

Неповнолітнього свідка викликають через законних представників.

Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час;

2) провадження допиту.

Перед тим, як поставити запитання по суті справи, слідчий:

встановлює особу свідка;

повідомляє його, в якій справі його викликано;

попереджає:

про обов'язок розповісти все відоме йому в справі;

про кримінальну відповідальність за відмову дати показання(ст.

з'ясовує стосунки між свідком і підозрюваним або обвинуваченим, а також потерпілим;

пропонує свідкові розповісти все відоме йому у справі;

після вільної розповіді свідка слідчий ставить йому запитання;

фіксує показання свідка;

по закінченні допиту слідчий пред'являє свідкові протокол дляпрочитання. На прохання свідка протокол може бути йому прочитано слідчим. Свідок і особи, які були присутні при допиті, маютьправо просити про внесення доповнень і поправок до протоколу.Ці доповнення і поправки слідчий заносить до протоколу. Протокол підписують свідок, слідчий і особи, що були присутні придопиті. Якщо протокол написано на кількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо.

Про особливості порядку допиту неповнолітнього свідка див. ст. 168 КПК.

9. Учасники допиту:

обов'язкові: слідчий, свідок;

необов'язкові:

прокурор;

захисник (якщо допит свідка провадять за його клопотанням);

перекладач;

спеціаліст;

особа, яка розуміє знаки глухих і німих;

— педагог або лікар, батьки чи інші законні представники (підчас допиту неповнолітнього свідка — ст. 168 КПК).

10. Способи фіксації:

основний: протокол допиту свідка (ст. 170 КПК);

додаткові: застосування фото-, кінозйомки; звуко-, відеозапису; складання планів, схем та інших матеріалів, які пояснюють його зміст.

Допит потерпілого (статті 166—171 КПК).

Допит потерпілого — це слідча дія, спрямована на отримання показань від фізичної особи, якій злочином завдано матеріальну, моральну чи фізичну шкоду, і яку у зв'язку з цим визнано потерпілим у кримінальній справі.