Тип правового регулювання у кримінальному процесі

— це загальний порядок регулювання відносин між суб'єктами, які беруть участь у кримінальній справі, що полягає у певному поєднанні способів (дозволянь і заборон).

У загальній теорії права розглядають два типи правового регулювання:

загально дозвільний, що ґрунтується на загальному дозволянні, у межах якого закон встановлює заборони на здійснення конкретних дій ("дозволено все, крім прямо забороненого законом");

спеціально-дозвільний, що ґрунтується на загальній забороні, у межах якої закон встановлює конкретні дозволи ("заборонено все, крім прямо дозволеного законом")1.

У кримінально-процесуальному праві домінує другий тип правового регулювання. Особливо це позначається на діяльності державних органів і їх посадових осіб, які ведуть кримінальний процес. Вони можуть здійснювати тільки ті дії і приймати тільки ті рішення, що прямо передбачені законом. Особи, які провадять дізнання, слідчі, прокурори і судді не мають дискреційних повноважень *.

Використання у вітчизняному кримінально-процесуальному праві загально дозвільного типу правового регулювання є проблемним. Хоча, зважаючи на те, що згідно з принципом верховенства права (а не закону) права людини не вичерпуються тими, що зазначені в законі, можна вести мову про застосування цього типу регулювання поведінки заінтересованих суб'єктів кримінального процесу.

1 Див.: Вандьішев В. В., Дербенев А. П., Смирнов А. В. Уголовньїй процесе: Часть 1. Общая часть уголовного процесса и досудебньїе сталий. — СПб., 1996. — С. 9—10; Лобойко Л. М. Поняття і структура судового (змагального) методу кримінально-процесуального права // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 9; Смирнов А. В. Модели уголовного процесса. — СПб., 2000. - С. 20-25, 50-52.

1 Див.: Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. — Харків, 2001. — С. 497-498.

* На відміну від французького кримінально-процесуального права, де головуючий у судовому засіданні наділений "дискреційними повноваженнями, в силу яких він може за власним сумлінням і честю вживати будь-яких заходів, які він вважає корисними для встановлення істини" (ст. 310 КПК Франції).

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:

Ефективність правового регулювання кримінально-процесуальних відносин забезпечується поєднанням різних способів(дозволяння, зобов'язування, заборона).

У кримінально-процесуальному праві домінує спеціально-дозвільний тип правового регулювання.