<<
>>

2.2. Особливості доказування в кримінальному процесі США

Особливості доказування в кримінальному процесі США зумовлено розумінням кримінального процесу як суперечки між обви-

нувачем і обвинуваченим, що відбувається у суді з приводу пред'явленого обвинувачення.

Ці особливості виявляються в кількох аспектах.

Положення пред 'явленого обвинувачення і відповідне визначенняйого змісту є істотним чинником, що визначає одне з центральнихпитань доказового права — питання про мету доказування, іншимисловами — про необхідність і можливість встановлення істини прирозгляді конкретної кримінальної справи. В американській кримінально-процесуальній доктрині панує погляд, що кримінальнийпроцес — це не та суперечка, в ході якої має народжуватися істина.Кожний з його учасників приходить в суд захищати свої інтереси:обвинувач, зокрема державний, — домагатися засудження і покарання особи, яку притягають до кримінальної відповідальності, аобвинувачений (підсудний) або його захисник — "відбиватися" убудь-який спосіб від обвинувачення. Цілком зрозуміло, що їх цілів такому судовому протиборстві несумісні з метою встановленняістини. Вони прагнуть до захисту свого інтересу, "виграшу" своєїсправи. Щодо суду, то він відповідно до такого доктринальноготрактування покликаний фіксувати, кому вдалося "виграти", "переможця судової дуелі", "боротьби", а не істину. Отже, суддя не єактивним шукачем істини у справі, яку він розглядає.

Доказування в США здійснюється за стандартами двох рівнів.Суди можуть зажадати високого стандарту (рівня) доказування (докази мають виключати будь-яку іншу гіпотезу, окрім гіпотези провинуватість), а в інших — явно зниженого ("переваги доказів").Коли і в якій конкретній ситуації (наприклад, при вирішенні питання про винуватість підсудного, встановлення обставин, що виключають допустимість доказів, оцінці добровільності визнання підсуднимсвоєї вини, законності утримання під вартою) допустимо використовувати якийсь з цих стандартів — практично залишено на розсудсуддів.

Однак у будь-якому випадку порівняно високий стандарт,що вимагає, щоб рішення ухвалювалося на основі "гіпотези провинність", є далекий від орієнтування на досягнення істини. Будь-яка гіпотеза — лише припущення, а не достовірне знання чогось.

3. Трактування кримінального процесу як суперечки обумовлюєтакож: вирішення питання про доказове значення визнання обвинуваченим своєї вини. Цьому різновиду доказів заздалегідь дано явно завищену оцінку. В її основу покладено той факт, що до цього часу ідоктрина, і практика (судова і законодавча) виходять із такого посилання: якщо кримінальний процес — це суперечка, і якщо одиніз іі учасників (обвинувачений) визнає себе винним ("таким, щозазнав поразки"), то тим самим втрачає сенс продовження такоїсуперечки, бо те, що вважається у будь-якій справі суперечливим(факт вчинення злочину конкретною особою), після заяви обвинуваченого про те, що він визнає себе винним, припиняє бути таким. Від позиції обвинуваченого значною мірою залежать дії поліції у ході досудового провадження. Якщо така особа погоджується з тим, що ставиться їй у провину (в чому підозрюють або обвинувачують), то не треба шукати даних, які б могли її викрити, бо вони не знадобляться у суді. Визнання обвинуваченим своєї вини відкриває можливість для спрощеного закінчення кримінальної справи з допомогою переговорів з приводу так званої "угоди на випадок визнання вини". Визнання вини може також бути підставою для того, щоб журі присяжних не комплектувалось і судова перевірка доказів, в тому числі обвинувальних, не здійснювалась. Отже, визнання обвинуваченим вини веде до його автоматичного засудження. Саме така ситуація становить зміст відомого англосаксонського інституту "оголошення себе винним", який настільки широко поширений на практиці, що переважну кількість обвинувальних вироків постановляють не в результаті успішного доказування з боку сторони обвинувачення, а лише тому, що на початку судового розгляду обвинувачений дав стверджувальну відповідь на питання головуючого: "Чи визнаєте Ви себе винним у пред'явлених пунктах обвинувачення ?"*.

Норми доказового права США орієнтовано переважно на вирішення конкретних (приватних) питань, а саме: про коло осіб, якихможна викликати як свідків; про умови, за яких особа може бутисвідком (вік, психічний стан, присяга тощо); про доказове значеннявпізнання і умови його правомірності; про правила усунення віддавання показань свідка, який змінив свої показання не на користьсторони, яка його викликала; про порядок встановлення факту засудження свідка у минулому; про допустимість у справах про статевізлочини надання доказів, що стосуються манери потерпілої носитиодяг; про деякі особливості дослідження доказів у справах пронезаконний обіг наркотиків тощо.

Таку докладну регламентаціюзумовлено тим, що присяжні, які розглядають справу, не маютьюридичної освіти.

Класифікація доказів дещо відрізняється від вітчизняної.Наприклад, існує поділ доказів на судові та позасудові; задовільні(заслуговують на довіру) і незадовільні (не заслуговують на довіру).

' У континентальній "кримінально-процесуальній американістиці" до цього часу часто цитують фразу міністра юстиції США, висловлену вже досить давно і опубліковану "Ке№ ?огк Тігаев" 11 серпня 1970 р. (с. 24), про те, що якби число випадків "оголошення себе винним" становило не 90% від загальної кількості розглядуваних судами справ, а, припустимо, 80% (на перший погляд, розбіжність не така вже й велика), то відразу знадобилося б двократне, як мінімум, збільшення корпусу суддів і судового персоналу (СеЛиі 3. Ьа сеіегііе 3е Іа ргоседиге репаїе дап8 1е дгоіі де8 Еіаіз-ІІпіх // Ке\тле іпіегпаііопаіе де сігоіі репаї. Уоі. 66. 1995. № 3-4. Р. 511 — цит. за: Головко Л. В. Альтернативи уголов-ному преследованию в современном праве. — СПб., 2002. — С. 180).

Для кожного виду доказів встановлено специфічні правила визначення належності та допустимості.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:

1. У кримінальному процесі Франції:

тягар доказування покладено на сторону обвинувачення ітільки в деяких випадках — на сторону захисту;

принцип свободи доказів врівноважується принципом законного режиму збирання доказів;

існує спростовна презумпція істинності протоколів і рапортів,складених поліцією (дізнанням).

2. У кримінальному процесі США:

не існує вимоги щодо обов'язкового встановлення істини укримінальній справі (кримінальний процес — це не та суперечка, вході якої народжується істина);

доказування здійснюється за стандартами двох рівнів: 1) високого (докази повинні виключати будь-яку іншу гіпотезу, окрім гіпотези про винність); 2) зниженого ("переваги доказів");

визнанню обвинуваченим своєї вини заздалегідь дається явнозавищена оцінка.

<< | >>
Источник: Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. — К.; Істина,2005. — 456 с.. 2005

Еще по теме 2.2. Особливості доказування в кримінальному процесі США:

  1. Криміналістика та кримінальний процес
  2. ЛЕКЦІЯ 1 СУТНІСТЬ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ДІЯЛЬНОСТІ
  3. 1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
  4. 2. ІСТОРИЧНІ ФОРМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
  5. Критерії, що впливають на форму кримінального процесу:
  6. 3. Змішаний (слідчо-судовий, континентальний) кримінальний процес.
  7. 3. ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ДІЯЛЬНОСТІ
  8. Мета кримінального процесу
  9. Функції кримінального процесу
  10. Структура кримінального процесу
  11. Тип правового регулювання у кримінальному процесі
  12. ЛЕКЦІЯ 5 ДОКАЗИ І ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
  13. 3. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ НЕОСУДНИХ ТА ОБМЕЖЕНО ОСУДНИХ ОСІБ
  14. РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЗАКОРДОННИХ ДЕРЖАВ
- Авторское право - Адвокатура России - Адвокатура Украины - Административное право России и зарубежных стран - Административное право Украины - Административный процесс - Арбитражный процесс - Бюджетная система - Вексельное право - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право России - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Лесное право - Международное право (шпаргалки) - Международное публичное право - Международное частное право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Правовая охрана животного мира (контрольные) - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор в России - Прокурорский надзор в Украине - Семейное право - Судебная бухгалтерия Украины - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Теория государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право России - Уголовное право Украины - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право Украины - Экологическое право (курсовые) - Экологическое право (лекции) - Экономические преступления - Юридические лица -