3. СПОСОБИ І ТИПИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ1 У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Способи правового регулювання в кримінальному процесі — це складові елементи впорядкованих кримінально-процесуальних відносин:

дозволяння — надання учасникам відносин суб'єктивних прав(ч. 2 ст. 43 КПК надає права обвинуваченому; ст.

зобов'язування — покладання на учасника відносин юридичного обов'язку вчинити якусь дію (ч. 1 ст. 135 КПК — обов'язок обвинуваченого з'явитися за викликом слідчого у призначений строк; ч. 1 ст. 70 КПК — свідка — з'явитися в зазначені місце і часта дати правдиві показання про відомі обставини у справі);

заборона — покладання на учасника правовідносин обов'язкуутримуватися від вчинення певних дій (заборона домагатись показань обвинуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів — ч. З ст. 22 КПК; заборона ставити навідні запитання обвинуваченому — ч. 6 ст. 143, свідкові — ч. 4 ст. 167 КПК, потерпілому — ч. 2 ст. 171 КПК).

Способи правового регулювання у кримінальному процесі поєднують, чим досягають найбільшої ефективності регулювання.

Надання прав особам, які беруть участь у кримінальній справі (статті 43, 49, 50, 51 та ін. — дозволяння), застосовується у поєднанні із обов'язком суду, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, роз'яснити і забезпечити можливість їх здійснення (зобов'язування) — ст. 53 КПК.

Обов'язку суду, прокурора, слідчого та органу дізнання вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину (ст. 4 КПК — зобов'язування) кореспондує право учасників процесу оскаржувати дії цих посадових осіб — статті 99-1, 234, 236, 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 348, 384 КПК (дозволяння), а забороні домагатися показань (ч. З ст. 22 КПК) — право на оскарження, передбачене статтями 234 та 236 КПК.