§ 1. Предмет ізавдання юридичної психології

Юридична психологія є прикладною наукою. Її "батьківськими" дисциплінами в рівній мірі є психологія і юриспруденція. В галузі

Ратинов А. Р. Судебная психология как наука // Юридическая психология: Хрестоматия.

суспільних відносин, які регулюються нормами права, психічна діяльність людей має своєрідні риси, психічні закономірності виступають тут в особливих проявах і сполученнях, котрі невластиві іншим умовам людського життя. Як приклад можна навести психічні процеси (пізнавальні, емоційні, вольові), що лежать в основі виправлення злочинців, чи психічні процеси і стани, пов'язані з участю у кримінальному судочинстві.

Слідчий, проводячи попереднє слідство, з'ясовує складні й такі, що важко піддаються врахуванню психічні та психологічні якості людей, їхні взаємини, умови життя і діяльності, індивідуальні особливості потерпілого, підозрюваного (обвинуваченого), свідків та ін. Без психологічних знань дуже важко орієнтуватися у тих конфліктах і ситуаціях, з котрими йому, а також судді, співробітникові органів дізнання, прокурору та іншим учасникам юридичного процесу, доводиться стикатися у своїй роботі. Психологічна компетентність юриста допомагає "запобігти чреватим іноді важкими наслідками помилкам, що можуть виникнути при судженні про людські вчинки внаслідок неврахування психологічних моме-нтів"1.

Психологічні знання необхідні юристам-практикам і для того, щоб розвивати в себе такі важливі професійні якості, як гостра спостережливість і міцна пам'ять, гнучкість розуму та інтуїція, врівноваженість і витримка, рішучість і наполегливість, доброзичливість і принциповість тощо.

Отже, юридична психологія — галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності та механізми психічної діяльності людей у сфері відносин, що регулюються правом.

Об'єктом психологічної науки є психіка особистості як властивість високоорганізованої матерії, яка є особливою формою відображення суб'єктом правовідносин об'єктивної реальності, саморегуляції на цій основі своєї поведінки і діяльності.

В історії психології мали місце різноманітні підходи при визначенні її предмета (душа, свідомість, поведінка, особистість, психічна діяльність та ін.).

По-різному визначають і предмет юридичної психології. Так, О. Брусиловський відносить до предмета юридичної психології зло-

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — 2-е изд. — М.: Учпедгиз, 1946. —

С. 26.

чин, особу злочинця після його засудження, психологію кримінального судочинства, психологію всіх учасників судової процедури1.

О. Ратінов вважає, що предметом юридичної психології виступають психічні явища, механізми і закономірності людської психіки, пов'язані з виникненням, зміною, виконанням, порушенням і застосуванням права2.

A. Дулов предметом судової психології називає особливості роз- витку та прояву психологічних закономірностей, пов'язаних із про- цесом діяльності щодо здійснення правосуддя:

а) виникнення, розвиток психічних властивостей особистості, які призводять до протиправної поведінки;

б) зміна розвитку психічних властивостей в результаті здійснення злочину й участі у процесуальній діяльності;

в) процеси зміни (виправлення) психіки тих осіб, які скоїли зло- чини3.

B. Васильєв як предмет юридичної психології виділяє психологіч- ні основи особистості та діяльності в умовах правового регулюван- ня, систему "людина — право", основною ланкою в якій є особис- тість як суб'єкт діяльності4.

На думку О. Глоточкіна і В. Пирожкова, предметом юридичної психології є граничні проблеми психології та права, соціальні проблеми, пов'язані з виникненням і динамікою причин, умов і передумов скоєння злочину і розшуком злочинця, проведенням кримінальних справ на стадії попереднього розслідування, судового розгляду, виконанням покарання, виправленням і перевихованням засуджених5.

Є й інші позиції щодо предмета юридичної психології.

Брусилоеский А. Е. Судебно-психологическая экспертиза. — Харьков: Юриздат УССР, 1929. — С. 17.

Ратинов А. Р. Методологические вопросы юридической психологии // Психол. журн. — 1983. — Т. 4, № 4. — С. 111.

Дулое А. В. Судебная психология. — Минск: Вышэйш. шк., 1975. — С. 16. Васильев В. Л. Психология юридического труда и юридическая психология // Проблемы повышения эффективности применения юридической психологии. — Тарту: Изд-во Тартуского ун-та, 1988. — Вып. 815. — С. 90.

Глоточкин А. Д., Пирожков В. Ф. Исправительно-трудовая психология. — Рязань: Высш. шк. МВД, 1995. — С. 19.

Автор дотримується думки, що предметом юридичної психології є

вивчення психічних явищ, механізмів і закономірностей особистості (особи), які проявляються у сфері дії права.

Завдання, котрі ставить перед собою юридична психологія як наука, прийнято ділити на загальні й одиничні.

Загальними завданнями юридичної психології є: •

науковий синтез юридичних, психологічних і соціально-психологічних знань; •

розкриття психологічної сутності фундаментальних понять і категорій права; •

вивчення методологічних і теоретичних основ юридичної психології; •

розробляння методик (і нових методів) теоретичних і прикладних досліджень у царині юридичної психології; •

створення професіограм і психограм юридичних професій; •

розробляння методики профорієнтації й профвідбору юристів та ін.

Одиничні завдання юридичної психології пов'язані з розробкою теоретичних підходів і практичних рекомендацій щодо найефективнішого здійснення правочинної діяльності. Серед них можна виділити такі: 1)

дослідження психологічних аспектів ефективності правових норм і розробляння психологічних основ щодо нормативної регуляції різних правовідносин; 2)

психологічне дослідження особистості злочинця, розкриття мотивації злочинної поведінки; 3)

розробляння методів і заходів психологічного впливу з метою викриття злочинців; 4)

дослідження психологічних закономірностей діяльності різних видів професійної юридичної діяльності; 5)

розробляння соціально-психологічних основ профілактики злочинів; 6)

дослідження психологічних закономірностей діяльності виправно-трудових закладів для розробляння системи заходів щодо виправлення і перевиховання засуджених.

Поряд із вищезазначеними завданнями можуть ставитися і тимчасові, зумовлені конкретними життєвими обставинами (наприклад, теоретичне і методичне забезпечення навчальної дисципліни "Юридична психологія" і окремих її спецкурсів; розробляння практичних рекомендацій для юристів з окремих напрямів їхньої діяльності тощо).

При реалізації завдань юридичної психології повинні враховуватися певні вимоги1. По-перше, юридична психологія має дати, так би мовити, соціально-психологічну "фотографію" стану і динаміки державно-правових явищ, аналізувати їх з урахуванням досягнутого рівня розвитку держави і права. По-друге, дослідження юридичної психології мають встановлювати "діагноз" розвитку психологічного аспекту правових явищ. По-третє, важливою вимогою до реалізації завдань юридичної психології є вивчення психологічних факторів, які впливають на державні та правові процеси.