49. Спадкування житлових приміщень. Успадкування житлових приміщень, що у власності спадкодавця, здійснюється за закону і з заповіту.

Успадкування за законом має місце, якщо заповіт не залишено, якщо заповідана тільки п'яту частину майна чи заповіт у частині визнано недійсним. Передбачено дві черги визнання спадкоємців по закону: насамперед успадковують діти (зокрема усиновлені), чоловік і батьки (усиновителі) померлого, і навіть дитина померлого, народжений після смерті Леніна; у другу чергу - брати і померлого, його дід і баба як з боку батька, і із боку матери.

Спадкоємці другої черги призиваються до спадкуванню згідно із законом лише за відсутності спадкоємців першу чергу або за неприйняття ними спадщини, а й у випадку, коли всі спадкоємці першу чергу позбавлені заповідачем права наследования.

До обов'язкових спадкоємців згідно із законом ставляться неповнолітні чи нетрудоспособные діти спадкодавця, і навіть нетрудоспособные чоловік, батьки та утриманці померлого незалежно від заповіту. Вона має декларація про щонайменше дві третини частки наследства.

Онуки і правнуки успадковують у разі, коли часу відкриття спадщини немає з їхніх батьків, який було б наследником.

Не залишено заповіт і відсутні вищезазначені спадкоємці по закону, майно перетворюється на державну власність та інші особи не можуть на наслідуване майно, навіть якщо вони перебувають у далеких родинних стосунки з спадкодавцем. Наприклад, громадянка А мала намір укласти договір купівлі-продажу квартири своєї дальньої померлої родички (громадянка А була племінницею померлої). Заповіт складено бо й успадкування мало здійснюватися згідно із законом. Але особи , з правом на успадкування згідно із законом були відсутні. Громадянка А не входила за перелік спадкоємців за законом і обов'язкових спадкоємців, отже ніяких прав На цей житлове приміщення вони мали. І більше, розпоряджатися цим майном не могла через брак на нього права собственности.

Житлове приміщення може перейти у власність громадянина шляхом наслідування за заповітом. Вимога закону стосовно форми заповіту дуже суворі. За загальним правилом, заповіт має бути складено письмово із зазначенням місця й часу його упорядкування та власноручно підписано заповідачем. Якщо заповідач неспроможна підписати заповіт (з фізичні вади, хвороби чи з інших причин), з його проханні це може бути зроблене іншим громадянином (її називають рукоприкладчиком) у присутності нотаріуса чи іншої особи, має право засвідчити заповіт. У цьому необхідно вказати й у заповіті, чому спадкодавець неспроможна самий її подписать.