3. ПЕРЕДАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ З ОДНОГО СУДУ ДО ІНШОГО

Передання кримінальної справи з одного суду до іншого може мати місце з процесуальних або організаційних підстав. Всіх їх регламентовано ст. 38 КПК.

Процесуальними підставами є такі.

1. Непідсудність справи суду.

• якщо непідсудність виявлено в стадії попереднього розгляду справи, то справу одразу направляють за підсудністю за постановою судді;

• якщо підсудність справи іншому однойменному суду виявленовже в ході судового засідання, то суд продовжує її розгляд, якщо це не може завдати шкоди повноті та об'єктивності дослідження обставин справи. Якщо ж такої шкоди може бути завдано, то розгляд справи припиняють і її направляють за підсудністю;

• якщо з'ясують, що справа підсудна суду вищого рівня або військовому суду, то суд зобов'язаний надіслати справу за підсудністю.Якщо ж розгляд справи розпочато у суді вищого рівня, то навітьякщо з'ясують, що вона підсудна суду нижчого рівня, то переданняїї до цього суду не допускається.

Наведені вище винятки із правил про підсудність спрямовано на усунення тяганини і пов'язаної з нею затримки судового розгляду та вирішення кримінальної справи. Тому говорити про порушення права підсудного на розгляд його справи компетентним судом не можна.

2. Доцільність передання справи. Передання кримінальної справи від суду, якому вона підсудна, до іншого однойменного суду з підстав доцільності може мати місце лише до початку її розгляду в судовому засіданні.

Доцільність полягає в забезпеченні:

більш об'єктивного і повного розгляду справи;

виховного впливу судового розгляду, що його може бути забезпечено у разі, якщо більшість свідків у справі перебувають на території діяльності однойменного суду або якщо там проживає чи працюєобвинувачений.

Критерії визначення доцільності є досить "розмитими", бо в основу покладено оціночні поняття: "найбільш повний і об'єктивний розгляд справи", "найкраще забезпечення виховної ролі судового розгляду". Адже підсудний має право на "свій" суд, тобто той, який чітко визначено законом, а не той, що за суб'єктивними критеріями визначить для нього прокурор чи інший суд.

Організаційні підстави. Необхідність передання справи до іншого однойменного суду може виникнути і в інших випадках, з причин суто організаційного характеру:

якщо у справі заявлено і задоволено відвід судді та можливостізаміни його іншим немає. Згідно з ч. 4 ст. 57 КПК у випадках, якщовідведено головуючого суду, а також при його самовідводі слуханнясправи відкладають для заміни його іншим суддею або справу передають до суду вищого рівня для вирішення питання про її підсудність;

якщо головуючий у справі вже брав участь у її розгляді, а можливостей сформувати новий склад суду після скасування вироку уцього суду немає. Така ситуація може мати місце в разі, якщо судапеляційної інстанції направляє справу після скасування вироку втой самий суд, але в новому складі (ч. 2 ст. 374 КПК);

якщо суд, якому підсудна справа, малочисельний і зайнятийрозглядом іншої справи протягом тривалого часу.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3:

Передання кримінальної справи з одного суду до іншого можемати місце з процесуальних або з організаційних підстав.

Процесуальними підставами передачі справи є непідсудністьсправи суду та доцільність її передачі.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Підсудність визначається як повноваженнями судів, так і ознаками кримінальної справи.

В Україні кримінальні справи розглядаються як одноособовосуддею, так і колегіально.

Інститут підсудності є гарантією реалізації права підсудногона розгляд його справи компетентним судом, тобто тим, до підсудності якого вона належить.

11 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

Нормативно-правові акти

Закон України від 7 лютого 2002 р. "Про судоустрій України" //Офіційний вісник України. — 2002. — № 10. — Ст. 441.

Закон України від 15 грудня 1992 р. "Про статус суддів" // ВідомостіВерховної Ради України. — 1993. — № 8. — Ст. 56.

Закон України від 23 грудня 1993 р. "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" // Відомості Верховної РадиУкраїни. - 1994. - № 11. - Ст. 50.

Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 р.№ 20-рп/2003 у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)пункту 3 частини другої ст. 18, статей 32, 33, 34, 35, 36, 37, підпункту 5пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій України" (справа про Касаційний суд України) //Офіційний вісник України. — 2003. — № 51. — Ст. 2705.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1506"Про затвердження Порядку виплати винагороди та відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплати добових народним засідателям іприсяжним за час виконання ними обов'язків у суді" // Офіційний вісникУкраїни. - 2002. - № 42. - С. 103.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р.№ 4 "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальнихсправах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. —К., 2004.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 червня 1999 р.№ 10 "Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маля-ренка. - К., 2004.

Наукові та навчально-методичні джерела

Бринцев В. Шляхи подальшого реформування судочинства з метоюзабезпечення належної дії Закону України "Про судоустрій України" //Право України. — 2002. — № 10.

Бринцев В. Д. Единоличньш судья в правовом государстве. Его статус и функции. — Харьков, 1995.

Гусєва Л. Н. Подследственность и подсудность в советском уголов-ном процессе. — М., 1974.

Гальперин И. М. Предание суду. — М., 1965.

Котляр В. Суд присяжних не для України // Право України. —1998. - № 9.

Кульчицький В., Сидорчук О. Суд присяжних і наукова думка пронього в Україні після судової реформи 1864 р. // Право України. —2003. - № 6.

Нечипорук С. Принцип участі громадян у здійсненні правосуддя тапоєднання колегіального і індивідуального порядку розгляду справ // ПравоУкраїни. — 2003. — № 11.

Русанова І. Становлення суду присяжних в Україні: деякі міркування // Право України. — 1999. — № 7.

Соловьев В. В., Громов Н. А., Симшин В. И. Подсудность, ее признакии значение // Российская юстиция. — 1995. — № 10.

Тертишнш В. М. Суд присяжних і мирові судді: історичний досвід,перспективи становлення та актуальні проблеми // Наук, вісник Дніпропетровського юрид. ін-ту МВС України. — 2000. — № 3.

Черепій П. М. Система і повноваження органів кримінального судочинства у ФРН і Україні. — К., 2005.