Підстави закриття кримінальної справи, що не реабілітують,

— це такі обставини, при закритті справи за якими органи розслідування звільняють особу від кримінальної відповідальності.

До цих підстав належать обставини, передбачені:

п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК — наявність акта амністії, якщо він усуваєзастосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з актомпомилування окремих осіб;

п.

п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК — смерть особи.

"Нейтральні" (формальні) підстави закриття кримінальної справи — це такі обставини, при закритті справи за якими органи розслідування покладають в основу свого рішення інше — раніше прийняте судом, прокурором, слідчим чи органом дізнання — рішення про припинення провадження за тим самим фактом чи за тим самим обвинуваченням.

До цієї групи підстав належать обставини, передбачені:

• п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК — наявність щодо особи вироку за тимсамим обвинуваченням, що набрав законної сили, або ухвали чипостанови суду про закриття справи з тієї самої підстави. Вирок(ухвалу, постанову) може бути скасовано в апеляційному чи касаційному порядку;

п. 10 ч. 1 ст. 6 КПК — наявність щодо особи нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи затим самим обвинуваченням;

п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК — наявність за тим самим фактом нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову впорушенні справи. Наявність на момент завершення досудовогослідства двох останніх обставин передбачає два варіанти дій: 1) закриття справи; 2) ініціювання перед прокурором (судом) питанняпро скасування раніше винесеної постанови.

Усі підстави закриття кримінальної справи залежно від впливу на розвиток кримінального процесу поділяють на ті:

за якими справу закривають повністю.

за якими справу закривають частково, а саме:

щодо окремих частин обвинувачення (епізодів злочинної діяльності). Частина 2 ст. 141 КПК визначає, що справу закривають участині обвинувачення, що не дістала підтвердження;

щодо окремих осіб у межах однієї кримінальної справи. В цьомуразі щодо одних (одного) обвинувачених справу закривають, а щодоінших — направляють до суду з обвинувальним висновком (ст. 225КПК) або з постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (статті 7—11-1 КПК).

Оскільки кримінальну справу направляють до суду, то доцільніше говорити не про закриття справи (як у ст. 141 КПК), а про припинення обвинувачення щодо особи. Справа становить цілісне утворення, а тому її може бути закрито тільки повністю. Обвинувачення ж може бути припинено в якійсь частині. Саме тому на практиці поширеними є постанови слідчих "про припинення кримінального переслідування", які по суті є правильними, а за формою — ні.

ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:

Залежно від наслідків, що настають у результаті прийняттярішення про закриття кримінальної справи для осіб, щодо яких їїбуло порушено, підозрюваних, обвинувачених, розрізняють підстави:1) такі, що реабілітують; 2) такі, що не реабілітують; 3) "нейтральні" (формальні).

Залежно від впливу на розвиток кримінального процесу підстави закриття справи поділяють на дві групи: 1) за якими справузакривають повністю; 2) за якими справу закривають частково.