4. ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗЕВИХ ПРИНЦИПІВ

1. Принцип публічності.

1. Принцип публічності — це правове положення, згідно з яким орган дізнання, слідчий, прокурор і суд повинні на підставі наданих їм державою "правообов'язків" здійснити в офіційному порядку незалежно від позиції будь-яких суб'єктів всі процесуальні дії у кримінальній справі для досягнення мети кримінального процесу і задоволення таким чином загальносуспільних інтересів у сфері боротьби зі злочинністю.

Принцип публічності кримінального процесу проявляється:

як вимога закону до державних органів, що уповноважені здійснювати кримінальне судочинство, вести процес від імені держави(ех оЯісіо);

як вимога закону до цих органів керуватися законом, діяти вмежах своїх повноважень на виконання поставлених завдань завласною ініціативою, в інтересах держави, незалежно від інтересів,бажань та уподобань будь-яких інших державних органів, службовихосіб, політичних партій і громадських організацій, окремих громадян;

заінтересовані громадяни та організації мають право звертатися до уповноважених державних органів за захистом своїх прав тазаконних інтересів, що охороняються законом, а останні зобов'язані вжити заходи щодо захисту їхніх прав та законних інтересів1.

1 Попелюшко В. О. Публічність кримінального судочинства і захист // Адвокат. — 2003. - № 2. - С. 7-Ю.

Стаття 4 КПК.

Зміст принципу публічності визначають такі правові положення:

обоє 'язки:

органів, які ведуть кримінальний процес, у межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину і вжити передбачених законом заходів довстановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і доїх покарання;

цих органів встановити всі суттєві обставини, зібрати і перевірити всі необхідні докази незалежно від клопотань учасниківпроцесу;

органів, які ведуть процес, здійснити процесуальну діяльністьпротягом певного строку;

державних органів, що ведуть процес, за наявності відповіднихпідстав надати певний статус тим чи іншим його учасникам;

органу дізнання, слідчого, прокурора і суду щодо забезпеченняправ всіх учасників кримінального процесу;

цих органів щодо встановлення причин і умов, які сприяливчиненню злочину, і вжиття заходів до їх усунення (ст. 23 КПК);

заборони:

на здійснення дізнавачем, слідчим, прокурором і суддею провадження у кримінальній справі у випадках, якщо у них з'являються інші, окрім інтересів справи (загальносуспільних), інтереси(статті 54-60 КПК);

домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які берутьучасть у кримінальній справі, шляхом насильства, погроз та іншихнезаконних заходів (ч. З ст. 22 КПК).

4. Винятки із принципу публічності визначаються положеннямипринципу диспозитивності.