3.1. ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ І ВИДИ ПРИНЦИПІВ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ

Прокурорська система, як і будь-яка інша державна чи недержавна структура, базується на певних принципах (засадах) її організації і діяльності.

Слово "принцип" походить від латинського "ргіпсіріим", що в буквальному перекладі означає "основу" або "начало" чогось.

У філософських джерелах принцип розглядається як "1) першо-начало, те, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки; 2) внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні й теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різноманітних сферах діяльності" [3, 525] або як "1) вихідний пункт, першооснова, найперше; 2) основоположне теоретичне знання, яке не є таким, що доводиться, ані таким, що потребує доведення; 3) основоположна етична норма, яка скеровує волю" [4, 362].

З цих та інших аналогічних чи близьких за змістом визначень можна, на наш погляд, зробити такі висновки. По-перше, в об'єктивному розумінні принцип — це певна домінуюча ідея, яка відображає зміст і основні риси якогось явища природи чи свідомої людської діяльності. "Принципи не застосовуються до природи і людської історії, а абстрагуються з них, — зазначав Ф. Енгельс, — не

114

115

природа і людство пристосовуються до принципів, а, навпаки, принципи є вірними лише постільки, поскільки вони відповідають природі та історії" [5, 34]. Принципи — це завжди узагальнений вираз суті тих чи інших явищ, поскільки вони не є продуктом абстрактного теоретизування, а відображають об'єктивно існуючу реальність та діючі в ній закономірності [6, 20]. По-друге, стосовно складних соціальних систем принципи можна розглядати як умови їх нормальної життєдіяльності. Якщо певні принципи, які об'єктивно притаманні тій чи іншій системі, не закладені в неї при її створенні або порушуються в процесі її діяльності, то нормальне функціонування такої системи унеможливлюється або утруднюється. По-третє, поряд з вищенаведеними об'єктивними ознаками існує і суб'єктивна ознака принципів, яка проявляється у ставленні людей до необхідності керуватись певними принципами у своїй повсякденній діяльності. У цьому розумінні беззастережне і точне слідування принципам діяльності тієї чи іншої системи забезпечує досягнення поставлених перед нею цілей. Як слушно відзначила А. Межен-цева, хоча принципи і "відображають закономірності суспільних відносин, які ними регулюються, але формуються людьми відповідно до цих відносин" [7, 49] і в цьому розумінні мають не лише об'єктивний, але й суб'єктивний характер.

Особливе місце серед принципів життя суспільства посідають правові принципи, зокрема ті, які визначають основи організації і діяльності тих чи інших державних структур. Будучи сформульованими у стислих виразах і навіть окремими словами, ці принципи потребують поглибленого наукового аналізу для точного з'ясування їх істинного змісту. При цьому немає сумнівів у тому, що характер цих принципів визначається передусім цілями, завданнями і функціями тих чи інших державних органів.

Для правових принципів є властивим тісний зв'язок із нормами права. Так, стосовно принципів організації і діяльності прокуратури С.

Окремі принципи, існуючи об'єктивно, не знаходять відображення в законодавстві. Так, в Положенні про прокурорський нагляд в СРСР 1955 року не були сформульовані основні принципи організації і діяльності прокуратури, проте їх існування випливало з правового статусу прокуратури в суспільстві і цілком узгоджувалось з нормами зазначеного законодавчого акта.

Будучи декларативними за своєю суттю, норми-принципи не містять достатньо конкретних правових приписів, хоча при бажанні в них завжди можна знайти вказівки щодо обрання посадовими особами, які здійснюють правоохоронні функції, певної лінії поведінки у своїй службовій діяльності, яка б узгоджувалась з цими принципами і, навпаки, щодо неприпустимості відхилення від цієї лінії (наприклад, щодо додержання принципів законності, незалежності прокуратури тощо).

Принципи організації і діяльності різних органів держави, які наділені владними повноваженнями, мають однакове призначення, служать базою для функціонування цих органів. Такі принципи передбачені у низці законодавчих актів, а основні принципи правосуддя — безпосередньо у ч. З ст. 129 Конституції України.

Особливий характер нормативно-правових принципів впливає і на визначення їх поняття. У літературі пропонувались різні варіанти таких визначень. Так, на думку авторів навчального посібника "Прокурорський нагляд в Україні" (1993 p.), принципи організації і діяльності прокуратури — це "закріплені в Конституції України, Законі про прокуратуру та інших законах України основоположні вимоги, які визначають призначення прокуратури у правовій державі і системі поділу влади, формулюють завдання, вказують на організаційну побудову органів прокуратури і повноваження прокурорів, зміст і характер правових засобів по здійсненню нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів у державі Україна" [11, 11]. У Коментарі до Закону України "Про прокуратуру" визначається, що принципи — "це закріплені у Конституції і Законі основоположні начала (положення), які розкривають зміст прокурорського нагляду, особливості організації (устрою) і діяльності прокуратури, визначають характер повноважень прокурорів і правові засоби їх здійснення" [12, 25]. На наш погляд, ці визначення містять у собі елементи, які не стосуються сутності прин-

116

117

ципів, зокрема, в тому, що стосується завдань, змісту правових засобів нагляду, повноважень прокурорів.

П. Шумський розглядає як принципи організації і діяльності прокуратури основні вихідні положення, відповідно до яких створюються і функціонують органи прокуратури [13,76], а О. Михай-ленко та О. Малюга вважають, що "принципи організації та діяльності органів прокуратури (прокурорського нагляду) — це першооснови, положення, обумовлені практикою держави, що визначають сутність, зміст організації та діяльності прокуратури" [10, 26]. Думається, що в цих визначеннях недостатньо враховані різні значення самого терміна "принцип", які не суперечать, а доповнюють один одного. Відтак сутність принципів дещо збіднюється, зокрема, не врахована їх суб'єктивна складова. Тому зробимо спробу дати власне визначення сформулювавши його так: