УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА

, її головою обрано професора Грушевського М.С., створено 7 комісій, у тому числі

'Див. Грошевой Ю.М. Прокурорський нагляд в Україні. К.,1993, с.80.

2 Див. Винниченко В. Відродження нації. Ч. 1-І 11.

Київ-Відень, 1920, с.10.

7 Див. Полонська-Василенко. Історія України. 1900-1928 pp. Київ, 1991, с.12.

22

правничу, яку очолив Михайло Ткаченко. Законодавче оформлення створеної Української Центральної ради відбулося на Українському національному з'їзді, який проходив 19-21 квітня 1917 року в Києві. На цьому з'їзді до Української Центральної ради було обрано 115 представників, а таємним голосуванням Грушевського М.С. затверджено на посаді Голови Української Центральної ради. Центральна рада обрала Комітет Центральної ради, який згодом став називатися Малою Радою. З цього часу розпочалась жвава робота по відновленню державності на Україні1.

У червні 1917 року створено уряд — Генеральний секретаріат на чолі з В.Винниченком. У «Статуті Генерального Секретаріату» зазначалось, що «Вищим Краєвим органом управління на Україні є Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради, який формується Центральною Радою, відповідає перед нею і затверджується Тимчасовим Урядом». Згідно з цим Статутом Генеральний секретаріат у своєму складі мав 14 Генеральних секретарів, у тому числі і в справах юстиції. З таким Статутом Тимчасовий уряд не погодився і в «Інструкції Генеральному Секретаріатові Тимчасового Уряду на Україні» від 17 серпня 1917 року надзвичайно обмежив компетенцію і функції Генерального секретаріату, вилучивши із його відання військові справи, юстицію, шляхи сполучення. Позбавив його права поширити свою владу на Харківську, Катеринославську та Херсонську губернії. Територія, яка підлягала Генеральному секретаріатові, обмежувалася п'ятьма губерніями: Київською, Волинською, Подільською, Полтавською та Чернігівською (без 4 північних повітів).

З Інструкцією Тимчасового уряду Центральна рада не згоджувалась. Зміст її бурхливо і довго обговорювався на засіданнях і все ж таки з відповідними зауваженнями Українська Центральна рада вимушена була прийняти Інструкцію до виконання2.

Після повалення у жовтні 1917 року Тимчасового уряду і встановлення в Росії радянської влади Українська Центральна рада продовжила розбудову української державності. У листопаді склад Генерального секретаріату поповнено Генеральним секретарем із судових справ. На цю посаду призначено М.Ткаченка.

'Див. Крип'якевич І., Дольницький М. Історія України. «Мемо-'ал», Львів, 1991, с.40. ' О. Субтельніїй. Україна. Історія. «Либідь», Київ, 1991, с.120.

23

У листопаді 1917 року своїм НІ Універсалом Центральна рада проголосила УКРАЇНСЬКУ НАРОДНУ РЕСПУБЛІКУ, скасувала приватну власність на землю, смертну кару, встановила 8-годинний робочий день, контроль над виробництвом, передбачила реформу судоустрою. Цим Універсалом розширені територіальні межі У HP. Влада Української Центральної ради тепер мала поширюватися крім зазначених раніше 5 губерній ще й на Харківщину, Катеринославщину, Херсонщину і Таврію (без Криму)1.

Розпочалась робота по створенню судів та прокурорського нагляду УНР.

15 грудня 1917 року ухвалено закон «Про утворення Генерального Суду». Цей вищий судовий орган України створювався як тимчасовий до прийняття Конституції УНР. Генеральний суд складався з трьох департаментів: цивільного, карного і адміністративного. Члени Генерального суду мали звання Генеральних суддів. Вони обиралися Центральною радою за поданням Генерального секретаря судових справ. При Генеральному суді засновувалась ПРОКУРАТОРІЯ. Керівництво прокураторією мав здійснювати Старший прокуратор, який призначався Генеральним секретарем судових справ.

Згодом був прийнятий закон «Про заведення апеляційних судів». Створювалися Київський, Харківський та Одеський апеляційні суди. Припинялась діяльність Судових палат у справах, які стосуються апеляційних судів2.

У подальшому, 4 січня 1918 року, Центральна рада ухвалила закон «Про урядження прокураторського догляду на Україні». Це було продовженням вже розпочатої роботи по створенню структур прокурорського нагляду Української Народної Республіки. Прокуратори організовувалися при апеляційних та окружних судах. Очолювали відповідні Прокуратори Старші прокуратори. Всі прокуратори призначалися Генеральним секретарем судових справ. Водночас посади Прокурорів та Товаришів прокурора окружних судів скасовувались3.

На підставі прийнятих законів зроблені і перші призначення на посади Прокураторів. Наказом Генерального секретаря судових справ від 18 січня 191,8 року за № 7 на посаду Старшого

'В.Верстюк, інші. История УССР. Хронологический справочник. «Наукова думка», Київ, 1990, с. 18.

~Див. Революция на Украине. По мемуарах белых. Госиздат. Москва, 1930, с. 18.

'Див. Історія держави і права УРСР. АН УРСР. Київ, 1961, с. 126. 24

прокуратора Генерального суду призначено Марковича Дмитра Васильовича1.

У березні 1918 року Центральна рада затвердила штати Генерального суду. До штату Прокураторії входив Старший прокуратор, 3 прокуратори, писар та помічник писаря.

22 січня 1918 року Українська Центральна рада IV Універсалом (останнім) проголосила Україну самостійною державою: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу». Генеральний секретаріат став йменуватися РАДОЮ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ, а Генеральні секретарі -Народними Міністрами.

На початку квітня 1918 року Міністерство Судових справ очолив професор Шелухін С.П.2

Українська Центральна рада продовжувала мурувати правовий фундамент самостійної держави. Прийнято закони «Про поділ України на землі», «Про громадянство», «Про реєстрацію громадянства УНР». У квітні 1918 року схвалено проект Конституції Української Народної Республіки.

28 квітня 1918 року відбулося останнє засідання Української Центральної ради, яке було перерване німецькою польовою таємною поліцією. Всі присутні в залі члени Центральної ради були на деякий час заарештовані. Так стався державний переворот3

<< | >>
Источник: Шумський П.В.. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вен-турі.,1998. — 336 с.. 1998

Еще по теме УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА:

  1. 1. Правовой статус Центрального банка: примеры развития зарубежных центральных банков
  2. Верховна Рада України
  3. РЕФОРМЫ 50-х г. XVI в. ПРИСОЕДИНЕНИЕ КАЗАНИ И АСТРАХАНИ. «ИЗБРАННАЯ РАДА»
  4. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ПЕРІОДУ ГЕТЬМАНАТУ
  5. СТАНОВЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ ЯК ДЕРЖАВИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
  6. ВСТАНОВЛЕННЯ ПОЛЬСЬКОГО ТА РОСІЙСЬКОГО ОКУПАЦІЙНИХ РЕЖИМІВ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
  7. ІЗ ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ В'ЯЗНІВ ДО ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРЯ ООН КУРТА ВАЛЬДГАЙМА
  8. ІЗ ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ В СПРАВІ УКРАЇНСЬКОЇ САМОСТІЙНОСТІ
  9. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНІСТЬ У ПЕРІОД ДИРЕКТОРІЇ
  10. § 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції
  11. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНІСТЬ НАПРИКІНЦІ XIV — У XVIII ст
- Авторское право - Адвокатура России - Адвокатура Украины - Административное право России и зарубежных стран - Административное право Украины - Административный процесс - Арбитражный процесс - Бюджетная система - Вексельное право - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право России - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Лесное право - Международное право (шпаргалки) - Международное публичное право - Международное частное право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Правовая охрана животного мира (контрольные) - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор в России - Прокурорский надзор в Украине - Семейное право - Судебная бухгалтерия Украины - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Теория государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право России - Уголовное право Украины - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право Украины - Экологическое право (курсовые) - Экологическое право (лекции) - Экономические преступления - Юридические лица -