<<
>>

§ 4. Облік майна суб’єктів господарювання


Майновий стан суб’єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та зобов’язань, що відображаються в бухгалтерському обліку його господарської діяльності. Підприємства та інші суб’єкти господарювання здійснюють оперативний, статистичний і бухгалтерський облік майна.
Оперативний облік спрямований на періодичний збір інформації, необхідної для поточної господарської діяльності. Ці відомості використовуються для прийняття тих чи інших оперативно-управлінських рішень. Статистичний облік передбачає систематичний збір певних натуральних чи грошових показників, які узагальнюються в обов'язковій статистичній звітності. Бухгалтерський облік – це суцільне, безперервне, взаємопов'язане, повне і об'єктивне відображення стану та руху всіх фінансових та матеріальних засобів підприємства на основі первинних документів про ту чи іншу господарську операцію.
Облік в суспільстві виник внаслідок нагальної необхідності: не можна вести господарство, не враховуючи витрати, не зіставляючи її з доходами, не намагаючись досягти перевищення доходів над витратами. Це було важливим завжди, в усі часи.
Для обліку праці застосовуються різні натуральні показники, а вартість вимірюється універсальним грошовим показником. У господарських операціях товари та їхня вартість постійно переходять із однієї форми в іншу. В процесі виробництва запаси переходять в конкретні готові вироби. При реалізації виробів вони знову перетворюються на грошову форму. З такою зміною економічного стану товарів відбувається і зміна правового стану майна та пов'язаних з ним майнових прав. Це викликає необхідність застосування в бухгалтерському обліку комплексної економіко-правової оцінки господарських операцій.
Господарська діяльність в умовах ринку, жорсткої конкуренції, вирішення проблеми виживання потребує посилення уваги до обліку, контролю і наступного економічного аналізу господарської діяльності.
Перехід до ринку, крім того, позначається виникненням розмаїття організаційно-правових форм господарської діяльності: малих підприємств, господарських товариств, підприємств з іноземними інвестиціями, кооперативів, асоціацій та інших, господарських об'єднань, що призводить до збільшення інформаційних потоків як всередині підприємств, так і між ними. У зв'язку з цим бухгалтерський облік в Україні знаходиться у реформуванні. Метою правової регламентації бухгалтерського обліку є визначення необхідних норм, нормативів чи стандартів, спрямованих на одержання достовірної інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання, рух їх власного майна, акціонерного та інвестиційного капіталу, виробничі витрати, прибуток, позикові кошти і девіденти.
Основним нормативним актом, що визначає порядок ведення бухгалтерського обліку, є Закон України від 16 липня 1999 року “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” .
Підприємства ведуть бухгалтерський облік майна та наслідків своєї роботи методом подвійного запису господарських операцій згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку.
При проведенні бухгалтерського обліку підприємства повинні забезпечити повноту відображення за звітний період всіх господарських операцій.
Записи в реєстрах бухгалтерського обліку учиняються на підставі первісних документів, що фіксують здійснення господарських операцій.
Для забезпечення достовірності бухгалтерського обліку підприємства проводять інвентаризацію майна. Її проведення є обов'язком при передачі майна державного підприємства в оренду або його приватизації, перетворення державного підприємства на акціонерне товариство, а також в деяких інших випадках, передбачених законодавством.
При організації бухгалтерського обліку використовуються облікові вимірники, завдяки яким виявляються обсяг, кількість, час та інші показники діяльності підприємства.
Застосовуються три види облікових вимірювань: натуральні, трудові та вартісні. Вартісні облікові вимірювання мають узагальнюючий характер, оскільки через грошові одиниці визначаються майнові права підприємства, його витрати. У вартісних вимірниках складаються кошториси, виробничі завдання, звіти, баланси.
Таким чином, предметом бухгалтерського обліку є господарсько-фінансова діяльність підприємства, яка складається з багатьох об'єктів, що можуть бути об'єднані у дві основні групи: об'єкти, які забезпечують господарську діяльність підприємства, та об'єкти, що її складають.
До першої групи належать виробничі засоби та їх джерела, до другої – процеси виробництва та їх результати.
Для правильної організації господарської діяльності підприємства необхідно знати, які кошти воно має в розпорядженні, куди ці кошти вкладені, а також за рахунок яких джерел вони створені та для чого призначені.
Основним об'єктом, що забезпечує господарську діяльність є засоби виробництва, до яких, перш за все, відносяться основні засоби. Вони, як уже зазначалося, використовуються в господарській діяльності тривалий час, не змінюючи свого зовнішнього вигляду. Зношуючись поступово, вони переносять свою вартість на продукцію, що виготовлюється частинами протягом нормативного строку їх служби.
До виробничих основних засобів (фондів) відносять будівлі, споруди, обладнання, машини, транспортні засоби та інші об'єкти, які функціонують у сфері матеріального виробництва.
Завданнями бухгалтерського обліку основних засобів є: правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових реєстрах надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення та вибуття; правильне обчислення і відображення в обліку суми зносу основних засобів; точне визначення результатів у разі ліквідації основних засобів; контроль за витратами на ремонт основних засобів, за їх збереженням й ефективністю використання.
Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об'єкт, тобто закінчений будинок (будівля), предмет або комплекс предметів з усім знаряддям та пристроями. Інвентарні об'єкти діляться на прості (одиничні) і складні, що складаються з декількох предметів. Ознакою відокремлення одного виду інвентарних об'єктів від іншого служить виконання ними самостійних функцій.
Кожному інвентарному об'єкту присвоюють певний номер, який зберігається за цим об'єктом на весь час його знаходження в експлуатації, в запасі або на консервації. Інвентарний номер прикріплюють або позначають на предметі, який беруть на облік, і обов'язково вказують у документах, пов'язаних з рухом основних засобів.
За натурально-речовим складом і залежно від мети використання та виконуваних функцій основні засоби об'єднують у такі групи і підгрупи.
Будівлі (корпуси цехів, майстерень, заводоуправління, житлові будівлі та інші архітектурно-будівельні об'єкти виробничого, адміністративно-господарського і соціально-побутового призначення). Інвентарним об'єктом у цій групі є кожна окрема будівля, прибудови, які мають самостійне господарське значення (склади, гаражі та інші) У складі інвентарного об'єкта групи “Будівлі” входять усі комунікації, необхідні для нормальної його експлуатації (системи опалення, освітлення, вентиляції, водогазопостачання, внутрішні телефони і сигналізаційні мережі, ліфтове господарство).
Споруди (нафтові і газові свердловини, стовбури шахт, автомобільні дороги, водоймища та інші), які є сукупністю інженерно-будівельних об'єктів, призначених для виконання технічних або загальних функцій процесу виробництва без зміни процесу праці та його результатів. Інвентарним об'єктом вважається кожна окрема споруда з усім обладнанням, що належить до неї.
Передавальні пристрої (лінії електропередач, трансмісії, трубопроводи, телемережі, газові мережі та ін.) – це сукупність об'єктів, призначених для передачі електричної, теплової та механічної енергії від машин-двигунів до робочих машин, а також для переміщення рідких і газоподібних речовин від одного інвентарного об'єкта до іншого.
Машини та обладнання:
а) силові машини та обладнання (атомні реактори, котли, парові двигуни, турбіни, силові трансформатори, двигуни внутрішнього згорання та інші), які являють собою машини-генератори та машини-двигуни, що виробляють електричну і теплову енергію або перетворюють її на механічну енергію руху. У склад інвентарного об'єкта по групі машин та обладнання входять пристрої, знаряддя і прилади, що становлять з ними єдине ціле;
б) робочі машини та обладнання (верстати, апарати; агрегати різного призначення). У сукупності це обладнання, призначене для механічної, термічної, хімічної або іншої технологічної дії на предмети праці, для їх переміщення у виробничому процесі добування, плавлення, виготовлення і т. д. У кожній галузі промисловості робочі машини та обладнання групують за видами і технологічним призначенням;
в) вимірювальні і регулюючі прилади, пристрої та лабораторне обладнання (манометри, ваги, дозатори, обладнання для диспетчерського контролю, сигналізації, прилади і апаратура заводських та науково-дослідних лабораторій, мікроскопи, термостати тощо), призначені для вимірювання різних параметрів роботи техніки, що експлуатується, регулювання виробничих процесів, перевірки якості сировини, матеріалів, готової продукції, рівня вологості повітря, шумової дії та інших санітарно-гігієнічних умов. Особливість вимірювальних та регулюючих приладів як інвентарних об'єктів полягає в тому, що вони мають самостійне значення і не є складовою частиною інших об'єктів;
г) обчислювальна техніка (електронно-обчислювальні, управляючі і аналогові машини, цифрові обчислювальні машини усіх видів і систем);
ґ) інші машини та обладнання, що не ввійшли до перелічених вище груп.
У групі “Машини та обладнання” окремо обліковують усі автоматичні лінії, певні машини та їх сукупність, які є як самостійним інвентарним об'єктом. Автоматичним вважається обладнання з програмним управлінням, а також верстати, машини і агрегати, що виконують основні операції безпосередньої дії на предмети праці без участі людини.
Транспортні засоби (рухомий склад залізничного, водного, автомобільного, повітряного та комунального транспорту, основні фонди виробничого транспорту, магістральні нафтогазопроводи) у сукупності являють собою засоби пересування, призначені для переміщення людей та транспортування вантажів і речовин різного призначення.
Інструмент (електродрилі, вібратори, відбійні молотки та інші) - це основні засоби, які використовують у процесі ручної праці або прикріпляють до машини для підсилення або збільшення її робочих органів.
Виробничий інвентар та знаряддя (верстати, баки, контейнери та інвентарна тара) — це ті предмети, що використовуються для полегшення виробничих операцій під час роботи.
Господарський інвентар становлять предмети конторського і господарського обзаведення.
Інвентарним об'єктом робочої та продуктивної худоби (коні, воли, корови тощо) є кожна доросла тварина.
Інвентарними об'єктами багаторічних насаджень (озеленювальні та декоративні, плодово-ягідні насадження тощо) вважаються окремі сквери, парки, сади, частина закріпленої за підприємством вулиці або території, що має зелені насадження, незалежно від кількості, віку і породи.
До внутрішньогосподарських доріг належать транспортні магістралі на території підприємства з необхідними спорудами та обладнанням.
Іншими основними засобами є бібліотечні фонди, капітальні затрати в орендовані основні засоби тощо.
Бухгалтерія підприємства визначає належність основних засобів до тієї чи іншої облікової групи за даними паспортів, інструкцій щодо експлуатації, описів та іншої технічної документації.
У бухгалтерському обліку основні засоби поділяють на власні, що належать певному підприємству, та орендовані, які перебувають у його тимчасовому користуванні за певну плату. Вартість власних основних засобів, їх рух, нарахування зносу відображають у балансі.
Основні засоби оцінюють за первісною, відновною (ринковою) та залишковою вартістю. Первісною вартістю об'єкта основних засобів вважається:
для будівель та споруд у разі підрядного способу їх будівництва – кошторисна вартість об'єкта. Якщо будівництво ведуть господарським способом, основні засоби приймаються на облік за фактичною собівартістю їх спорудження. В обох випадках у первісну вартість включають затрати на проектно-розвідувальні роботи;
для обладнання – величина затрат на придбання, включаючи витрати на доставку, монтаж, установку і т. ін.;
для об'єктів основних засобів, що надійшли безоплатно, – вартість за даними бухгалтерського обліку сторони, що їх передає, яку вказують у документах на передачу, з доданням у необхідних випадках затрат на установку об'єкта;
для основних засобів, що вже були в експлуатації і придбанні за плату, - фактичні затрати на придбання, доставку та установку.
Первісна вартість окремих об'єктів основних засобів може збільшуватися після їх реконструкції або модернізації, а зменшуватися – в разі часткової ліквідації та демонтажу об'єктів. Первісна вартість, яка фіксується в бухгалтерському обліку, - це величина фактичних затрат на придбання або спорудження об'єктів. Вона відносно постійна.
Вартість відтворення основних фондів, тобто їх будівництва або придбання за діючими ринковими цінами на певну дату, називається відновною. Відновною вважається вартість, яку визначають внаслідок індексації основних фондів, проведеної за рішенням Кабінету Міністрів України.
У діючій практиці облікову вартість основних засобів, за якою їх відображають у звітності та балансі (тобто первісну, а після індексації, що проводиться у встановленому порядку, - відновну), називають балансовою вартістю.
У процесі експлуатації основні засоби зношуються. Вартісна величина зношення називається зносом. Якщо з балансової вартості основних фондів вирахувати знос кожного об'єкта або їх сукупність, одержимо розрахункову величину залишкової вартості основних засобів.
Сукупність показників первісної, відновної та залишкової вартості застосовують для аналізу динаміки стану та використання основних засобів, за результатами якого приймаються відповідні управлінські рішення.
Елементом засобів виробництва є також нематеріальні активи - об'єкти довгострокового вкладення, які мають вартісну оцінку, але не належать до майнових цінностей. Це право на користування землею, водою, іншими природними ресурсами, патенти, винаходи, а також інші майнові права, в тому числі на інтелектуальну власність. Нематеріальні активи, як і основні засоби, переносять свою первинну вартість на витрати виробництва протягом нормативного строку їхньої служби.
Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться за видами (авторські права; права користування землею, природними ресурсами, виробничими зразками; промислово-комерційні секрети; знаки на товари та послуги; ноу-хау ; гудвіли ; програмне забезпечення облікової та іншої оргтехніки) та в розрізі місць їх зберігання чи використання.
Надходження та оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів на підприємстві повинно бути оформленим документом, який включає детальне його описання і порядок використання.
До джерел формування коштів як об'єктів забезпечення діяльності підприємства належать: статутний капітал – сукупність вкладів засновників (власників) в майно в грошовому виразі при утворенні підприємства для забезпечення його діяльності, прибуток, одержаний від реалізації продукції та від інших видів господарської діяльності підприємства з початку року до звітного періоду.
До об'єктів, що визначають господарську діяльність підприємства, належать: запаси і витрати (сировина, матеріали, вироби комплектації, тара, паливо та інші), які використовуються в одному акті виробництва і тому всю свою вартість переносять відразу на собівартість продукції, що з них виробляється; давальницька сировина і матеріали; готова продукція (обліковується за фактичною виробничою собівартістю); грошові кошти (сума грошових коштів в касі підприємства готівкою, коштів, які зберігаються на рахунках в установах банку, а також цінних паперів та інших грошових коштів підприємства); кошти на розрахунках (дебіторська заборгованість за товари та послуги, за видані аванси, за одержані векселі, суми за підзвітними особами та інші); суми прибутку, які належать перерахуванню в бюджет.
<< | >>
Источник: Невідомий. Господарське право України. 2006. 2006 {original}

Еще по теме § 4. Облік майна суб’єктів господарювання:

  1. § 2. Правові режими майна суб’єктів господарювання
  2. 31. Правові режими майна суб’єктів господарювання
  3. § 1. Правовий режим майна суб’єктів господарювання
  4. § 1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання
  5. § 2. Види майна суб'єктів господарювання та джерела його формування
  6. Розділ 6 ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЗАХИСТ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
  7. ГЛАВА 9Правовий статус громадянинаяк суб'єкта господарювання.Особливості правового статусуінших суб'єктів господарювання
  8. § 2. Правомочності суб’єктів господарювання щодо об’єктів права інтелектуальної власності
  9. 1.1. Поняття суб’єктів господарювання
  10. 1.2. Види суб’єктів господарювання
  11. Облік суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах.
  12. § 3. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
  13. 54.Регулювання перевірок діяльності суб'єктів господарювання.
  14. § 2. Державна реєстрація суб`єктів господарювання
- Авторское право - Адвокатура России - Адвокатура Украины - Административное право России и зарубежных стран - Административное право Украины - Административный процесс - Арбитражный процесс - Бюджетная система - Вексельное право - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право России - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Лесное право - Международное право (шпаргалки) - Международное публичное право - Международное частное право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Правовая охрана животного мира (контрольные) - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор в России - Прокурорский надзор в Украине - Семейное право - Судебная бухгалтерия Украины - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Теория государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право России - Уголовное право Украины - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право Украины - Экологическое право (курсовые) - Экологическое право (лекции) - Экономические преступления - Юридические лица -