Факультативним безпосереднім об’єктом контрабанди

варто визнати охоронювані кримінальним законом суспільні відносини стосовно сплати податків, зборів, обов’язкових платежів державі, забезпечення прав народу на культурну спадщину, громадської безпеки, життя та здоров’я населення тощо [128, с.

Щодо сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), то вони не можуть утворювати об’єкт контрабанди як господарського злочину, тому що їх сутність, в першу чергу, лежить не в сфері господарських відносин. Їх переміщення суспільно-небезпечне вже само по собі, та їх основна характеристика – всі суспільні відносини, які відбуваються навколо цих предметів, стосуються їх призначення – ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища.

А на питання про доцільність, практичну необхідність та обумовленість такого законодавчого кроку на сьогодні однозначно відповісти досить важко. Звичайно, з часом відчуються певні зміни у стані, структурі та динаміці такого суспільно небезпечного явища як контрабанда і, безумовно, можна буде об’єктивніше охарактеризувати дані законодавчі зміни.

Відносно ж розмірів контрабанди звичаних товарів, які підлягають вільному цивільно-правовому обігу, можливо дійти висновку, що вони не тільки не збільшені, а, навпаки істотно занижені [29, с. 344].

Така діяльність законодавця на заниження межі визначення великих розмірів контрабанди викликала певне непорозуміння у закордонних спостерігачів. Наприклад, російські автори прокоментували дану ситуацію так: “Древние римляне назвали бы данную ситуацию-разнобой stat pro ratione voluntas – решение зависит от личного произвола. Или же более лояльный перевод: решение оправдано, поскольку выбор правового критерия находится во власти законодателя” [6, с. 59].

Повертаючись до вже розглянутої нами групи предметів, а саме: отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів, потрібно знову наголосити, що обґрунтованість віднесення до контрабанди як до господарського злочину даної категорії предметів недоречна. Основну направленість таких діянь при переміщенні згаданої групи предметів визначає, насамперед, їх здатність завжди ставити під загрозу суспільну безпеку або народне здоров’я. Предметами контрабанди господарського злочину можуть бути визнані лише ті, у зв’язку з незаконним переміщенням яких через митний кордон України завдається або створюється загроза заподіяння шкоди правовідносинам у сфері господарської діяльності.

Також Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 “Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” зазначає, що основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв та радіоактивних матеріалів є їх призначення – ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища[166, с.

При проведені даного дослідження ми дійшли висновку, що перелік предметів контрабанди є не досить повним. У зв’язку із глобалізацією та проникненням передових технологій на більш доступний рівень доречним буде визнати предметами контрабанди всі види зброї масового ураження, її компоненти або матеріали, документи, обладнання, які можуть бути використані при її створенні. Швидкий економічний ріст розвинених держав, впровадження інноваційних технологій дають підстави до занепокоєння широким доступом до вищезгаданих речовин та можливість безконтрольного їх використання.

Відносно питання про момент закінчення злочину законодавець вважає, що контрабанда є закінченим злочином з моменту фактичного переміщення товару через митний кордон.

Дане твердження, на нашу думку, потребує уточнення, а саме: необхідно наголосити, що при ввезенні товарів (предметів) на митну територію України і при вивезенні з території спеціальних митних зон на іншу частину митної території країни контрабанда є закінченою при фактичному перетинанні митного кордону України. При вивезенні відповідних предметів злочину з митної території України та при їх ввезенні з іншої частини митної території України на територію спеціальних митних зон склад закінченої контрабанди має визнаватися після подачі та оформлення митної декларації та дозволу митних служб на подальше перетинання митного кордону.

Також необхідно зазначити, що незалежно від того, на якому етапі виявлено злочинні дії, чи був злочин виявлений безпосередньо після перетину митного кордону; під час перебування предмета під митним контролем: до початку митного оформлення, під час чи після його завершення; по закінченню митного контролю, – при ввезенні на територію України контрабандних товарів, дії особи необхідно кваліфікувати за ст. 201 КК України без посилання на ст. 15 КК України – як закінчений злочин.

Відповідно до ступеню суспільної небезпечності, законодавець відносить контрабанду до тяжких злочинів (ч. 1 ст. 201 КК України) та особливо тяжких (ч. 2 ст. 201 КК України). Тому він вимагає застосування більш суворого покарання, на відміну від злочинів, які не являють собою великої суспільної небезпеки.

На нашу думку, суди при призначені покарання за контрабанду повинні враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності контрабанди, дані про особу винного й обставини справи, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, всі кваліфікуючі обставини вказаного злочину, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в Постанові від 22 грудня 1995 р. № 22 “Про практику призначення судами кримінального покарання” [162, с. 65-71; 163, с. 98-112].

Пропозиції щодо застосування кримінального покарання за контрабанду містяться у запропонованому нами проекті ст.ст. 201 та 2621 КК України (див. Додаток З).