2.3. Принципи та юридичні властивості Конституції України

Характерними юридичними властивостями конституції, які відрізняють її від інших нормативних актів, є такі:

а) конституція - це Основний Закон держави, тобто документ, який повинен виступати основою (фундаментом) національного законодавства;

б) конституція - закон, що має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно – правові акти повинні відповідати положенням конституції;

в) конституція - закон, що має підвищений ступінь стабільності.

Конституція України, образно висловлюючись, є своєрідним юридичним фундаментом держави.

Основними принципами Конституції України є:

¦ принцип верховенства права. ".Всі положення правових норм повинні неухильно втілюватись у життя. При цьому невиконання правових приписів не може бути виправдане будь-якими міркуваннями щодо їх політичної доцільності, своєчасності, справедливості тощо". Цим положенням забезпечується принцип основопологаючої та верховної дії закону як незаперечного правила суспільних відносин.

¦ принцип найвищої юридичної сили Конституції. Всі без винятку закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися тільки на основі та в цілковитій відповідності з конституційними нормами. Якщо прийняті закони суперечать Конституції, вони визнаються недійсними і не підлягають виконанню;

¦ принцип наділення положень Конституції властивостями норм прямої дії. Це означає, що конкретні конституційні приписи повинні впливати на суспільні відносини безпосередньо, їх виконання не може відкладатись у зв’язку з відсутністю тих або інших роз’яснювальних актів. Велике значення має гарантованість судового захисту прав і свобод людини безпосередньо на підставі Конституції України;

¦ принцип відповідальності держави за свою діяльність перед людиною (

ст. 3 Конституції). Він підтверджує серйозність проголошення курсу на побудову правової держави;

¦ принцип єдиного українського громадянства (ст. 4 Конституції). Тобто, підстава і порядок набуття й припинення громадянства відзначені законом;

¦ принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу судову (ст. 6 Конституції). Реалізація цього принципу в практичній діяльності державного механізму покликана запобігти концентрації всієї влади в руках однієї особи чи одного органу, що, як свідчить історичний досвід, загрожує свавіллям у здійсненні керівництва державою. Важливою передумовою втілення в практику цього принципу є створення системи взаємних стримань і противаг між різними гілками влади. Для запобігання переваги однієї гілки влади над іншими необхідна чітко визначити компетенцію кожної з них та створити реальні можливості уникнути спроб будь-якої гілки влади виконувати непритаманні їй функції.

Теорія поділу влади була висунута ще європейськими просвітниками XVII-XVIII cт. Більшовики, прийшовши до влади в 1917 році, знехтували нею, наділивши контрольовані ними Ради і законодавчими, і виконавчими повноваженнями. Повернення радянського суспільства до принципу поділу влади відбулося в роки ініційованої М.С.Горбачовим перебудови. У відповідності до даного принципу до складу парламенту не можуть обиратися працівники виконавчих органів, у т.ч. міністри. Не можуть бути депутатами й судді. Виконавчий апарат мусить бути підпорядкований законодавчим органам, а суд і прокуратура - незалежні від обох. Це елементарна основа організації правової держави.

¦ обов’язкова відповідність змісту міжнародних договорів, укладених Україною, положенням її Конституції. Приєднання до міжнародної угоди, що суперечить Конституції можливе тільки за умови внесення відповідних змін до Основного Закону;

¦ визнання ратифікованих міжнародних договорів частиною національного законодавства України. Реалізація положень таких міжнародних угод забезпечується відповідними правовими засобами нарівні з приписами законів України;

¦ недопустимість примусу до виконання того, що прямо не передбачено законодавством. ".Тут йдеться не тільки про примусове здійснення тих або інших протиправних дій. Забороняється примушувати виконувати й такі дії, що не забороняються законом і спрямовані на досягнення позитивних результатів, але закон прямо не вимагає їх обов’язкового здійснення". Зокрема, таким, що суперечить Конституції буде визнано примусова вимога робити благочинні внески або вступати до громадської організації.

¦ функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування виключно на підставі, в межах та в спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Ці органи можуть вирішувати тільки ті питання, які Конституція або закони прямо відносять до їхньої компетенції. Вони не можуть перевищувати свої повноваження, повинні здійснювати їх у цілковитій відповідності з процедурою, встановленою Конституцією чи законом. Такі норми спрямовані на запобігання свавілля в діяльності державних органів.

¦ принцип рівності всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі тощо.

Висновок полягає в тому, що юридичні властивості Конституції України - це її цінність як правового акту. Перш за все, це Основний Закон держави, який має найвищу юридичну силу. Всі закони та інші нормативно – правові акти приймаються на основі i повинні відповідати їй. А це значить, що Конституція є основним джерелом законодавства, розрахованим на тривалий період.