Правопорушення як підстава юридичної відповідальності

Питання про правопорушення та юридичну відповідальність тісно пов'язані з проблемою реалізації права та правових засобів спонукання до цього. Право реалізується тоді, коли дотримано правил, що викладені у йога нормах.

Норми не реалізуються в разі:

1) коли не виникає життєвої ситуації, яка б вимагала врегулювання у відповідності з нормою права. Регулююча можливість норми у цьому разі потенційно зберігається; в силу життєвих обставин вона залишається незатребуваною;

2)коли суб'єкт, маючи можливість самостійно обрати варіант поведінки в умовах, за яких додержання певної вимоги правової норми є передумовою здійснення суб'єктивного права, не додержує вимоги норми. Негативним правовим наслідком такої поведінки стає неможливість здійснити своє суб'єктивне право.

3) коли вимоги правової норми порушуються, хоча закон зобов'язує до їх дотримання. Саме у цьому випадку має місце правопорушення, нехтування вимогами норми права. Правопорушенням зачіпаються права та законні інтереси інших суб'єктів (громадян, юридичних осіб, держави та ін.). Відомо, що держава має таку можливість впливу на осіб, які ігнорують право, як примус. Важливою його формою є юридична відповідальність, яка застосовується до правопорушників.

Отже, правова відповідальність як спосіб спонукання до реалізації норми права пов'язана тоді, коли норма права не реалізується, а саме — з правопорушенням, яке є своєрідним викликом закону. Правопорушення — антипод правомірної поведінки.

Правопорушення — це особливий прояв поведінки, що відступає від виконання вимог норм права в умовах, коли вона мала б будуватися на їх основі, і в зв'язку із цим викликає відповідне реагування з боку держави у вигляді відповідальності, яка застосовується до правопорушника

Правопорушення в умовах законності та правопорядку є єдиною підставою притягнення до юридичної відповідальності.

склад правопорушення — це сукупність ознак, що характеризують у відповідності з законом певне діяння як правопорушення. Об'єкт правопорушення - ті суспільні відносини, які охороняються нормами права і на які посягає правопорушення. Об'єктивна сторона правопорушення - зовнішній акт суспільно небезпечного діяння, яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди.

Суттєвим моментом для характеристики правопорушення як діяння з шкідливими наслідками є з'ясування причинного зв'язку між вчинком і завданою шкодою. Необхідність встановлення причинного зв'язку між вчинком і наслідком — обов'язкова передумова притягнення до юридичної відповідальності, що наголошується чинним законодавством. Відсутність такого зв'язку виключає відповідальність за наслідки. Правопорушення виступає як протиправне діяння (дія чи бездіяльність), матеріально виражені шкідливі наслідки якого знаходяться у причинному зв'язку з його вчиненням (яке породжує необхідний причинний зв'язок з наслідками, що настали).

Важливим і обов'язковим елементом, що характеризує правопорушення з суб'єктивної сторони, є вина. Без вини немає правопорушення, а отже, й тієї підстави, за наявності якої можлива юридична відповідальність. Вина - певне психічне ставлення особи до суспільно шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності. Але має бути врахований ступінь вини заподіювача. Негативні правові наслідки за вчинення правопорушення в кінцевому підсумку має нести винна особа.

Мотив і мета можуть мати велике значення як для юридичної кваліфікації вчиненого правопорушення, так і для індивідуалізації покарання, стягнення. Мотив — це внутрішнє спонукання до протиправного діяння.

Як обставина, що виключає відповідальність, сприймається неосудність.

Отже, правопорушення є юридичним фактом, настання якого породжує певні правовідносини, пов'язані з притягнення до юридичної відповідальності.

16.