Неписане право, яке створюють і застосовують федеральні суди

є широко поширеним і має високий авторитет. Із питань тлумачення Конституції США і встановлених нею гарантій прав особи, в тому числі і в кримінальному судочинстві, федеральні прецеденти мають пріоритетне значення.

питань:

про надання судами штатів матеріально не забезпеченимзасудженим, які мають намір оскаржити вирок, копій необхіднихматеріалів безоплатно (справа Гріффіна, 1956 р.);

про вилучення з числа доказів визнань вини обвинуваченими,які вони зробили після того, як їм було відмовлено у побаченні ззахисником (справа Ескобедо, 1964 р.);

про недопустимість використання у суді заяв обвинуваченого,якщо йому, коли він перебував під вартою, не було роз'ясненоправо не відповідати на запитання, право на присутність захисника

• і право мати безоплатного захисника, якщо він не в змозі оплатити витрати з його запрошення; при цьому тягар доказування того, що обвинувачений відмовився від права не відповідати на запитання, покладено на сторону обвинувачення (справа Міранди, 1966 р.);

— про недопустимість доказів, отриманих із порушеннямвстановлених Конституцією США гарантій законності провадження обшуків і виїмок (справа Меппа, 1961 р.).

Кримінально-процесуальне право в штатах багато в чому є схожим на федеральне.

У кожному штаті є своя конституція, в якій містяться принципові для кримінального судочинства положення (наприклад, щодо підсудності кримінальних справ; про умови, за яких має здійснюватися попередній розгляд справи суддею; про порядок інструктування присяжних тощо).

Кримінально-процесуальне законодавство складається із законодавчих актів, прийнятих у різний час для регламентації суто процесуальних питань (закони і КПК), та законів, ухвалених з інших питань, що містять норми, які регламентують окремі питання провадження у кримінальних справах.

Серед підзаконних актів штатів особливе значення мають судові правила, що є дуже схожими на відповідні федеральні правила.

Норми неписаного права є важливим джерелом кримінально-процесуального права. їх формулюють суди штатів шляхом поста-новлення рішень із питань, що не регламентовано чинним законодавством, з наступним поширенням цих рішень на аналогічні ситуації (судові прецеденти). Оскільки ситуацій у житті виникає безліч, то норми неписаного права народжуються доволі часто і становлять великий масив. Причому в різних штатах одні й ті самі ситуації у кримінальних справах іноді вирішують по-різному. Ця обставина стала підставою до запровадження механізмів, які б сприяли усуненню розбіжностей правовій регламентації, парале-лелізму і дублювання. На сьогодні таких механізмів є три:

визнання Верховним Судом США недійсними тих джерелправа штатів, що суперечать приписам Конституції США;

розробка Національною конференцією уповноважених зуніфікованих правових актів штатів (до її числа від кожного штатувходять університетські професори, судді, адвокати, прокурори, іншіюристи — всього 200-300 чоловік) проектів уніфікованих законів інаступне ухвалення їх законодавчими зборами штатів. В наш час усфері кримінального судочинства велику практичну значущістьмають такі проекти уніфікованих актів (правил):

Уніфікований акт про правила доказування 1974 р.;

Уніфіковані правила кримінального процесу 1987 р.;

Уніфікований акт про компенсацію шкоди потерпілим відзлочинів 1973 р.;

Уніфікований акт про досудове затримання 1990 р.;

Уніфікований акт про видачу злочинців 1992 р.;

3) підготовлення Інститутом американського права так званихмодельних кодексів.