§ 1. Звук як джерело криміналістичної інформації при розкритті злочину і розшуку злочинця

Механізм учинення злочину, як і будь-яка людська діяльність, являє собою взаємодію суб`єктів між собою і матеріальною обстановкою місця події, що породжує багато звуків, які відображають не тільки вид діяльності, але й характер взаємодіючих об`єктів.

Звучать будь-які фізичні тіла, до того ж не лише ті, які взаємодіють, але й ті, що перебувають у спокої. Наприклад, шелестить листя на деревах, “співають” піски в пустелі, за вікном “виє” вітер, море шумить, поскрипує підлога тощо. При учиненні злочину злочинець та інші суб`єкти приводять у взаємодію засоби вчинення злочину і таким чином породжують звуки, які у сукупності створюють звукове середовище.

Сприймаючи звукове середовище, людина моделює матеріальну обстановку і відтворює мислений образ слідової “картини“ місця події, тобто, які предмети звучали на місці події, скільки їх, як розташовані. Навіть на основі життєвого досвіду ми без великих зусиль виділяємо голос людини, впізнаємо її і розрізняємо серед інших. За забарвленням звуку визначають емоційне навантаження індивіда: стривоженість, гнів, радість та ін. Ми легко відрізняємо звук удару об скло від звуку удару об дерево, камінь; за звуком кроків впізнаємо не тільки вид взуття, але інколи і знайому ходу конкретної людини. Звукове середовище на місці події досить докладно відображає характер злочинної діяльності. У м. Дніпропетровську група працівників торгівлі займались фальсифікацією горілчаних виробів. Для цього злочинці в підсобному приміщенні організували цех, де переклеювали етикетки з марочних вин та коньяків на дешеві, наприклад, з колекційного шампанського на звичайне. Під час оперативно-розшукових заходів щодо виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили, було задокументоване звукове середовище на магнітну плівку. При прослуховуванні фонозапису чулись не тільки розмови про те, яку етикетку на яку пляшку наклеювати, який напій куди переливати, але і звуки рідини, котру переливали. Коли в суді демонструвалась фонограма, то всі учасники процесу добре чули і уявляли реальну картину вчинення злочину, впізнавали голоси осіб, які брали участь у злочинній діяльності.

Науково-технічна революція і становлення ринкових відносин значною мірою змінили спектр злочинності – виникли нові форми хабарництва, шахрайства, вимагання грошей, рекет, наркобізнес та ін. Багато злочинів почали здійснюватись з використанням тортур, викрадень, з`явились убивства на замовлення, учиняються вибухи, підпали як засоби зведення рахунків з конкурентами. Розкривати такі злочини без фіксації звукового середовища у переважаючій більшості стало неможливо.

Звук – нове нетрадиційне джерело доказової інформації, яке потребує специфічної методики його виявлення, фіксації і подання при доказуванні.

З появою технічної можливості використовувати побутові магнітофони для фіксації і подання у кримінальний процес “живої мови” суб`єктів злочину, виникла необхідність теоретичного обгрунтування та дослідження зв`язку як джерела криміналістичної інформації.

Пізніше були досліджені фізична сторона звуку та його суть як джерело. Праці українських учених Л. І. Громовенка, Ю. Ф. Жарікова, П. Ю. Тимошенка, М. В. Салтевського, Ю. В. Ящуринського, І. А. Струка та інших зробили вагомий внесок у створення теорії та практики акустичних досліджень в криміналістиці. Обгрунтований і визначений предмет судової акустики.

Останнім часом за звуковою мовою, яка записана на магнітному носії, не тільки ідентифікують людину, але і розв`язують багато прогностичних питань, наприклад, установлюють наявність у розмовляючого емоційної напруженості і подають її у вигляді кількісних характеристик спектрального складу мови. Криміналістична комплексна фонетична експертиза за участю психолінгвіста може за фонограмою встановити соціологічний портрет злочинця.

Рекетир вдерся в музичний салон і, загрожуючи гранатою, вимагав від інженера звукозапису 500 доларів. Інженер вступив з рекетиром, який назвався “Сашею”, в переговори і просив його зустрітися наступного дня і домовитись про передачу грошей. На завтра “Саша” прийшов до салону, і вони домовились про місце передачі грошей. Цю розмову інженер негласно записав і зробив заяву в міліцію. На місце передачі грошей “Саша” з`явився, але його не змогли затримати. Для подальшого розшуку злочинця, окрім словесного портрета, був використаний соціологічний портрет, створений експертами. Ось він: “Саші” приблизно 30 років, походить він з Новоросійська; він працює в торгівлі або зв`язаний з нею; раніше судимий; освіта не вище середньої. Як же був здивований слідчий, коли затриманий рекетир Архипов Олександр дійсно виявився жителем Новоросійська віком 24 років, освіта середня, раніше був тричі засуджений, працює продавцем шашликів у кооперативному кафе “Арарат”. Реальний портрет злочинця повністю збігається з портретом, який створили експерти за фонограмою його мови.

Таким чином, звук – це своєрідний слід, що залишає зміни в матеріальному середовищі. Оскільки звукова мова являє собою певну послідовність слів, які складаються з фонем-звуків, то їх відображення в матеріальному середовищі доцільно називати слідами звуку або звуковими слідами.

Звукові сліди все частіше почали використовуватись у кримінальному судочинстві для розкриття злочинів і викриття злочинців. Але в кримінально-процесуальному значенні фонограми, отримані на стадії збудження кримінальної справи і виявлення ознак злочину оперативно-розшуковими засобами (ст. 103 КПК України), не є джерелами доказів. Існуюча процесуальна процедура введення в хід доказування матеріалів звукозапису дуже складна і не завжди може бути виконана. Тому в новому кримінально-процесуальному законі, очевидно, буде змінено статус звукових слідів, які зафіксовані на матеріальних носіях.