§ 4. Розірвання господарськихзобов'язань. Недійсність господарського зобов'язання


Господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст. 188 ГК стосовно розірвання господарських договорів.
Як зазначено в ч. 2 ст. 206 ГК, державний контракт підлягає розірванню у разі зміни або скасування державного замовлення, яким передбачено припинення дії контракту (тут слід було б записати «на підставі якого було укладено державний контракт»), з моменту, коли про це стало відомо сторонам зобов'язання.
Наслідки розірвання державного контракту для його сторін визначаються відповідно до закону.
Частина 1 ст. 207 ГК встановлює три підстави, з яких господарське зобов'язання може бути визнане недійсним:
а) якщо господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону;
б) якщо господарське зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;
в) якщо господарське зобов'язання укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Визнання господарського зобов'язання недійсним здійснюється судом на вимогу однієї із сторін зобов'язання або відповідного органу державної влади. Господарське зобов'язання може бути визнано недійсним повністю або в частині.
Крім визнання недійсним зобов'язання ГК передоачає визнання недійсною також нікчемної умови господарського зо-
бов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Нікчемними, згідно з ч. 2 ст. 207 ГК, визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:
- виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;
допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;
вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непро порційно великого розміру санкцій у разі відмови його від до говору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє (ч. З ст. 207 ГК).
Відповідно до ГК наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним поділяються на дві групи залежно від того, з яких підстав зобов'язання було визнано недійсним.
1. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним, та ким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то:
а) за наявності наміру в обох сторін — у разі виконання зобов'язання обома сторонами — в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного;
б) за наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане ос танньою або належне їй на відшкодування виконаного стя гується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 ГК).
2. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недій сності зобов'язання не передбачені законом (ч. 2 ст. 208 ГК).
<< | >>
Источник: Щербина В. С.. Господарське право: Підручник. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Юрінком Інтер,.2005 — 592 с. .200

Еще по теме § 4. Розірвання господарськихзобов'язань. Недійсність господарського зобов'язання:

  1. § 2. Виконання господарськихзобов'язань, забезпечення виконаннягосподарських зобов'язань
  2. § 3. Припинення господарських зобов'язань
  3. § 3. Припинення і недійсність господарських зобов’язань
  4. § 1. Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов'язань
  5. § 1. Поняття „господарське зобов’язання”
  6. зобов 'язання поділяються на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов 'язання.
  7. ГЛАВА 13Загальні положення щодо господарських зобов'язань
  8. № 156. Поняття зобов'язання та зобов'язального права.
  9. № 159. Поняття та види позадоговірних зобов'язань.
  10. № 146. Дострокове виконання зобов'язань.
  11. № 140. Способи припинення зобов'язання.
  12. № 144. Способи виконання зобов'язань.
  13. № 155. Елементи зобов'язання.
  14. №98. Види забезпечення виконання зобов'язань.
  15. 21. Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- Авторское право - Адвокатура России - Адвокатура Украины - Административное право России и зарубежных стран - Административное право Украины - Административный процесс - Арбитражный процесс - Бюджетная система - Вексельное право - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право России - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Лесное право - Международное право (шпаргалки) - Международное публичное право - Международное частное право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Правовая охрана животного мира (контрольные) - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор в России - Прокурорский надзор в Украине - Семейное право - Судебная бухгалтерия Украины - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Теория государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право России - Уголовное право Украины - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право Украины - Экологическое право (курсовые) - Экологическое право (лекции) - Экономические преступления - Юридические лица -