2. Засоби доказування

Загальним принципом французького доказового права є принцип свободи доказів: "за винятком випадків, коли закон передбачає інший порядок, наявність злочинних діянь може бути встановлена за допомогою будь-якого виду доказів, а суддя ухвалює рішення на підставі свого внутрішнього переконання" (ч.

Однак існують і винятки з цього принципу. Одні з них стосуються всіх кримінальних справ, а інші — тільки певних їх категорій:

гарантують адвокатську таємницю: "письмовий доказ не можебути отриманий із листування між підсудним і його адвокатом"(ст. 432 КПК);

згідно зі ст. 537 КПК правопорушення (найменш тяжкі порушення кримінального закону) доказуються протоколами і рапортами, складеними співробітниками судової поліції. Це істотноформалізує процес доказування і є відмовою від принципу свободиДоказів. . ;

Французьке доказове право, допускаючи свободу у визначенні видів доказів, які використовуються в процесі доказування в кримінальній справі, досить суворо регламентує процедуру їх збирання (принцип "законного режиму збирання доказів"). Іншими словами, обставини справи можуть доказуватися за допомогою будь-якого виду доказів, але це не означає, що докази можна збирати будь-яким способом. У той же час, у законі немає прямої заборони або інших чітких вказівок, які обмежують процесуальну ініціативу посадової особи, яка веде процес. Це розуміють на практиці і в теорії як дозвіл здійснювати будь-які процесуальні дії на власний розсуд, незважаючи на те, що про них не згадано в КПК. Отже, відсутність вичерпного переліку видів доказів доповнюється відсутністю вичерпного переліку процесуальних дій, дозволених у процесі доказування.

Докладно регламентовано тільки ті засоби доказування, в процесі провадження яких істотно зачіпають права особи. До них, насамперед, належать: показання обвинуваченого, показання свідків, висновок експерта, протоколи поліційних і слідчих дій.