2. Система Особливої частини кримінального законодавства

Системою Особливої частини кримінального законодавства називається порядок об'єднання злочинів у певні групи, розділи і розташування за найбільш суттєвими їх ознаками.

Побудова певної системи правових норм - це питання невласне технічне.

Найбільш поширеною є побудова системи Особливої частини кримінального законодавства за ознаками родового об'єкта посягання. Певну групу, розділу утворюють злочини, що посягають на один і той самий родовий об'єкт. Порядок розташування злочинів в одній групі (розділі) визначається їх тяжкістю. Деякі розділи чинного Кримінального кодексу України побудовані за ступенем збільшення тяжкості віднесених до розділу злочинів (розділ IV), а деякі розділи — за ступенем зменшення тяжкості злочинів (розділ II).

Розташування у певному порядку розділів Особливої частини, тобто поставлення розділів на певне місце у системі Особливої частини, залежить від оцінки законодавцем тяжкості віднесених до розділів злочинів і важливістю боротьби з ними. Як правило, на перше місце ставляться злочини проти держави. Уже у Соборному Укладенні царя Олексія Михайловича 1649 р. на першому місці були злочини проти релігії, а на другому - злочини проти царя. У чинному Кримінальному кодексі України на першому місці - злочини проти основ національної безпеки України.

Це не зовсім наукова і демократична побудова системи Особливої' частини Кримінального кодексу, оскільки вона не відповідає цивілізації та рівню культури розвитку суспільства, оскільки вона не визнає особу найбільшою суспільною цінністю серед усіх суспільно-державних інституцій.

Правильною є, наприклад, система Особливої частини Кримінального кодексу Росії, що був прийнятий Державною Думою 24 травня 1996 р., схвалений Радою Федерації 5 червня 1996 р. і введений в дію з 1 січня 1997 р., в якому на перше місце поставлені злочини проти особи. Першою статтею Особливої частини цього кодексу є ст. 105, яка передбачає відповідальність за умисне вбивство. Цим самим Кримінальний кодекс Росії визнає особу найбільшою суспільною цінністю і визнає життя людини найважливішим об'єктом кримінально-правової охорони. В Кримінальному кодексі України злочини проти особи поставлені на друге місце. Це невдала і необгрунтована система Особливої частини Кримінального кодексу України.

Система Особливої частини чинного Кримінального кодексу України має таку структуру:

Розділ І.

Розділ II. Злочини проти життя та здоров'я особи.

Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи.

Розділ IV. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Розділ V. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Розділ VI. Злочини проти власності.

Розділ VII. Злочини у сфері господарської діяльності.

Розділ VIII. Злочини проти довкілля.

Розділ IX. Злочини проти громадської безпеки.

Розділ X. Злочини проти безпеки виробництва.

Розділ XI. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Розділ XII. Злочини проти громадського порядку та моральності.

Розділ XIII. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.

Розділ XIV. Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

Розділ XV. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Розділ XVI. Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж.

Розділ XVII. Злочини у сфері службової діяльності.

Розділ XVIII. Злочини проти правосуддя.

Розділ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби.

Розділ XX. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Система кримінального законодавства повинна будуватися на грунті наукової класифікації об'єктів кримінально-правової охорони у такий спосіб, щоб злочини були віднесені до певного розділу суворо за ознаками їх родових об'єктів.

Пропозиції щодо вдосконалення системи Особливої частини Кримінального кодексу України викликаються тим, що система Особливої частини має неперебільшене пізнавальне і практичне значення. Властивості та особливості цієї системи (розташування в ній норм, кількість складів злочинів, використання формулювань при конструюванні діянь, різноманітність санкцій тощо) мають значення для викриття суспільної сутності злочину, для застосування закону практичними працівниками, для вивчення його у вищих юридичних навчальних закладах, а також для виховного впливу на громадян.

Створити науково обґрунтовану систему кримінального законодавства - важливе завдання.

Удосконалена система кримінального закону дає можливість:

1) легко знайти певну норму;

2) зрозуміти її суспільно-політичний та юридичний зміст, її призначення;

3) правильно оцінити небезпечність цього злочину;

4) правильно застосувати кримінальний закон (кваліфікувати злочин).