20. Принцип суверенної рівності держав

Для класичного міжнародного права було характерним поширення принципу суверенної рівності тільки на «цивілізовані» держави. На «нецивілізовані» держави, в основному в Азії й Африці, даний принцип не поширювався, а тому «цивілізовані» держави вважали для себе правомірним втручатися в їхні внутрішні справи, установлювати над ними протекторати, створювати екстериторіальні сеттльменты1, здійснювати консульську юрисдикцію й т.д.
У сучасному міжнародному праві принцип суверенної рівності держав означає повага їхнього суверенітету і юридичної рівноправності в міжнародних відносинах. Із цього треба, що кожна держава зобов'язана поважати право іншої держави здійснювати законодавчу, виконавчу й судову владу в межах своєї території без втручання з боку інших держав і на цій основі самостійно реалізовувати свої права й обов'язки як суб'єкт міжнародного права. Другаа тридцятилітній розглянутого принципу означає юридична рівність всіх держав незалежно від їх економічного, соціального, політичного або іншого рівня розвитку
Принцип суверенної рівності проголошений у п. 1 ст. 2 Уставу ООН: «Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її членів».
У Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. визначені, зокрема, елементи поняття суверенної рівності:
а) держави юридично рівні;
б) кожна держава користується правами, властивому повному суверенітету;
в) кожна держава зобов'язана поважати правосуб'єктність інших держав;
г) територіальна цілісність і політична незалежність держав недоторканні;
д) кожна держава має право вільно вибирати й розвивати свої політичні, соціальні, економічні й культурні системи;
е) кожна держава зобов'язана виконувати повністю й сумлінно свої міжнародні зобов'язання й жити у світі з іншими державами
Положення про принцип суверенної рівності держав утримуються також у Декларації принципів Хельсинкского заключного акту НБСЄ 1975 р., Підсумковому документі Віденської зустрічі представників держав - учасників НБСЄ 1989 р., Паризької хартії для нової Європи 1990 р., установчих актах регіональних організацій і в інших міжнародні документах
Незважаючи на визнання юридичної рівності держав у зазначених документах, об'єктивно зберігається фактична нерівність держав, що знаходить своє практичне вираження в порядку роботи ряду міжнародних органів і організацій.
Наприклад, права постійних членів Ради Безпеки ООН відрізняються від прав непостійних членів цього головного органа Організації Об'єднаних Націй. Зроблено це із целлю забезпечення ефективної роботи Ради Безпеки ООН. Фактична нерівність держав також ураховується в діяльності Міжнародного валютного фонду (МВФ), Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР), у Раді міністрів Європейського Союзу (ЄС) і ряді інших міжнародних організацій. Проявляється це в системі зваженого, тобто нерівного голосування при прийнятті рішень. Держави - учасники таких організацій мають різну кількість голосів, що визначається їхньою фактичною нерівністю в певних сферах
У цей час юристи-международники висловлюються про необхідність передачі суверенними державами частини своїх повноважень міжнародним органам і організаціям з метою ефективного й швидкого рішення регіональних і глобальних проблем. При цьому деякі з них думають, що таке делегування державами своїх прав на користь міжнародних інституцій означає обмеження суверенітету держав. Насправді, передаючи частину своєї компетенції міжнародним організаціям, держави не обмежують свого суверенітету, а навпроти, реалізують своє суверенне право добровільно містити угоди з іншими суб'єктами міжнародного права. Крім того, за державою зберігається право розірвати таку угоду на основі міжнародно-правових норм. Однак ріст числа міжнародних угод, по яких держави делегують частина своїх прав міжнародним органам і організаціям, не означає обмеження їхнього суверенітету, а свідчить про те, що наш мир стає усе більше взаємозалежного й потребуючого колективного зусиль у рішенні складного комплексу проблем, поставлених перед ним часом
<< | >>
Источник: Твой Экзамен. Шпаргалки по міжнародному праву. 2009

Еще по теме 20. Принцип суверенної рівності держав:

  1. 20. Принцип суверенної рівності держав
  2. Принцип юридичної рівності і недискримінації
  3. 26. Принцип невтручання у внутрішні справи держав
  4. § 6. Типологія держав
  5. 70. Класифікація міжнародних правопорушень держав
  6. МОРСКИЕ ВООРУЖЕНИЯ. ДОГОВОР ПЯТИ ДЕРЖАВ
  7. 14. Визнання держав і урядів.
  8. В кольце держав
  9. ГЛАВА VII Распадение великих держав Эллады
  10. РАЗВЕРТЫВАНИЕ АРМИЙ ВОЮЮЩИХ ДЕРЖАВ
  11. Тема 16Господарські організації у праві інших держав
  12. 69. Підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- Авторское право - Адвокатура России - Адвокатура Украины - Административное право России и зарубежных стран - Административное право Украины - Административный процесс - Арбитражный процесс - Бюджетная система - Вексельное право - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право России - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Лесное право - Международное право (шпаргалки) - Международное публичное право - Международное частное право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Правовая охрана животного мира (контрольные) - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор в России - Прокурорский надзор в Украине - Семейное право - Судебная бухгалтерия Украины - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Теория государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право России - Уголовное право Украины - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право Украины - Экологическое право (курсовые) - Экологическое право (лекции) - Экономические преступления - Юридические лица -