23. Принцип резастосування сили або погрози силою

Демократизація міжнародних відносин із неминучістю призводить до обмеження застосування сили або погрози силою. Вперше ця об'єктивна закономірність була закріплена в якості принципу міжнародного права в Статуті Організації Об'єднаних Націй, підписаному в Сан-Франциско 26 червня 1945 року, що був вироблений у період визвольної боротьби проти фашизму і відбив демократичні устремління і надії народів на справедливий повоєнний устрій міжнародних відносин. Відповідно до статті 2 Статуту (п.
4) «усі Члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їхніх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і яким-небудь іншим чином, не сумісним із Цілями Об'єднаних Націй». Згодом наведена формула Статуту була конкретизована в документах, прийнятих у формі резолюцій ООН. У їхньому числі: Декларація про принципи міжнародного права 1970 року, Визначення агресії 1974 року, Заключний акт НБСЄ 1975 року і ряд інших документів процесу в Гельсінкі, а також Декларація про посилення ефективності принципу відмови від погрози силою або її застосування в міжнародних відносинах 1987 року. У нормативний зміст принципу незастосування сили включаються: — заборона окупації території іншої держави з порушенням норм міжнародного права; — заборона актів репресалій, пов'язаних із застосуванням сили; — надання державою своєї території іншій державі, що використовує її для здійснення агресії проти третьої держави; — організація, підбурювання, надання допомоги або участь в актах громадянської війни або терористичних актах в іншій державі; — організація або заохочення організації збройних банд, іррегулярних сил, зокрема найманців, для вторгнення на територію іншої держави. Порушенням принципу незастосування сили слід також вважати насильницькі дії у відношенні міжнародних демаркаційних ліній і ліній перемир'я, блокаду портів або берегів держави, будь-які насильницькі дії, що перешкоджають народам здійснити законне право на самовизначення, а також ряд інших насильницьких дій. Статут ООН передбачає (глава VII «Дії у відношенні погрози миру, порушень миру й актів агресії») лише два випадки правомірного застосування збройної сили: із метою самооборони (стаття 51) і за рішенням Ради Безпеки ООН у випадку загрози миру, порушення миру або акту агресії (стаття 42). Застосування збройної сили в порядку самооборони правомірне тільки в тім випадку, якщо станеться збройний напад на державу. Стаття 51 Статуту ООН прямо виключає застосування збройної сили однією державою проти іншої у разі прийняття останньою заходів економічного або політичного порядку. У подібних ситуаціях, або навіть якщо в наявності загроза нападу, країна може вдатися до відповідних заходів лише при дотриманні принципу домірності.
<< | >>
Источник: Твой Экзамен. Шпаргалки по міжнародному праву. 2009

Еще по теме 23. Принцип резастосування сили або погрози силою:

  1. 23. Принцип незастосування сили або погрози силою.
  2. § 3. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень
  3. О СОПРОТИВЛЕНИИ ЗЛУ СИЛОЮ
  4. 2.4. Етапи стадії , 1-й етап. Набрання вироком законної сили і звернення його до виконання (обов'язковий етап)
  5. МАРКА АРХИЕПИСКОПА ЕФЕССКОГО СОЧИНЕНИЕ О ТОМ, ЧТО НЕ ТОЛЬКО ПРОИЗНОШЕНИЕМ СЛОВ СПАСИТЕЛЯ ОСВЯЩАЮТСЯ БОЖЕСТВЕННЫЕ ДАРЫ, НО [ИМЕННО] ПОСЛЕДУЮЩИМИ ЗА СИМ МОЛИТВОЙ И БЛАГОСЛОВЕНИЕМ СВЯЩЕННИКА, СИЛОЮ СВЯТОГО ДУХА
  6. Розділ 12 Цивільне право регулює основні економічні й особистіші відносини. Об'єктами цивільних правовідносин є засоби виробництва, предмети споживання, нерухоме майно й інші матеріальні блага, права особистості, її свобода, честь і гідність. Беручи участь у суспільному виробництві, розподілі, обміні й споживанні, переслідуючи ті або інші життєві цілі, люди здійснюють визначену взаємодію один з одним, вступають у стосунки співпраці або конфронтації, виявляють свої емоційно-вольові
  7. 19. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
  8. 17. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
  9. Загальні або загальнонаукові методи
  10. Заява або повідомлення про злочин
  11. 17. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини.
  12. 27. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії
  13. Розкрадання коштів вкладників шляхом повного або часткового їх неоприбуткування
  14. 21. Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні
  15. 10. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.
  16. 3. Рішення про направлення заяви або повідомлення за належністю
- Авторское право - Адвокатура России - Адвокатура Украины - Административное право России и зарубежных стран - Административное право Украины - Административный процесс - Арбитражный процесс - Бюджетная система - Вексельное право - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право России - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Лесное право - Международное право (шпаргалки) - Международное публичное право - Международное частное право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Правовая охрана животного мира (контрольные) - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор в России - Прокурорский надзор в Украине - Семейное право - Судебная бухгалтерия Украины - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Теория государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право России - Уголовное право Украины - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право Украины - Экологическое право (курсовые) - Экологическое право (лекции) - Экономические преступления - Юридические лица -