79. Міжнародні ріки і їхній правовий режим

По території багатьох держав протікає чимало рік, які не виходять за межі конкретної держави. Такі ріки є частиною внутрішніх вод держави й називаються національними. Однак велика кількість рік протікає по території декількох держав або розділяє території двох і більше держав
Ріки, які перетинають або розділяють території двох або декількох держав, називаються міжнародними.
При цьому кожна прибережна держава здійснює суверенітет над тим ділянкою міжнародної ріки, що протікає по його території. У зв'язку із цим виникає необхідність міжнародно-правового регулювання ряду питань, пов'язаних з її використанням, тому що права й законні інтереси прибережних держав міжнародної ріки перебувають у взаємозв'язку й взаємозалежності, а тому вимагають міжнародно-правового регулювання
Міжнародні ріки мають свої географічні особливості: одні з них лише розділяють територію суміжних держав - прикордонні ріки; інші, протікаючи по території двох і більше держав, не мають виходу до моря й називаються багатонаціональними (або регіональними); треті ж мають вихід до моря й становлять підвищений інтерес для судноплавства. Донедавна саме останні ріки йменувалися властиво міжнародними. Такі ріки повинні були відповідати трьом критеріям, необхідним для їхнього визнання в якості міжнародних: 1) політичному - перетинання території двох і більше держав; 2) географічному - наявність виходу в море; 3) функціональному - можливість здійснення регулярного судноплавства. Причому третій критерій був вирішальної, тому що міжнародно-правові проблеми таких рік в основному зводилися до забезпечення волі судноплавства по них. Приміром, у Заключному акті Віденського конгресу 1815 р. визнавалося неприйнятним монопольне володіння якою-небудь ділянкою міжнародної ріки й проголошувалося право всіх прибережних держав здійснювати волю судноплавства на всім її протязі. Ця норма міжнародного права знайшла наступне підтвердження в договірній і арбітражній практику
Підхід до питання про міжнародні ріки тільки з погляду використання їх у судноплавних цілях у цей час втратив свою актуальність. Нині міжнародні ріки могут використовуватися не тільки для судноплавства, але й для одержання електроенергії, промислового й сільськогосподарського виробництва, скидання відходів і т.д. У зв'язку з тим що природний комплекс міжнародної ріки розділений на відповідні ділянки, що перебувають під суверенітетом певних держав, існує необхідність різнобічного співробітництва зацікавлених держав по використанню міжнародних рік з метою гармонізації індивідуальних і спільних нтерес. Міжнародна практика визнає доцільним вироблення угод, що регулюють порядок використання конкретної міжнародної ріки, озера або їх басейнів
ДО таким угодам ставляться Конвенція про режим судноплавства на Дунаї 1948 р.; Акт, що стосується судноплавства й економічного співробітництва між державами басейну ріки Нігер 1963 р.; Угода про Міжнародну комісію з охорони ріки Рейн від забруднення 1963 р.; Договір про басейн ріки Ла-Плата 1969 г.; Договір про співробітництво в Амазонии 1978 р. і ін. Після розпаду СРСР ріка Дніпро також стала міжнародної, а тому є необхідність розробки відповідної угоди по використанню цієї ріки прибережними державами - Україною, Білоруссю й Росією
Слід зазначити, що угоди, що регламентують порядок використання міжнародних рік, ставляться до конкретних рік і не мають універсального значення. Якого-небудь акту, що кодифікує, «міжнародного річкового права» поки не існує. В 1966 р. були прийняті Хельсинкские правила використання вод міжнародних рік, що мають рекомендаційний характер, хоча деякі їхні положення розглядаються як відбиття міжнародного порядку, що зложився в результаті тривалої практики по використанню міжнародних рік
В 1992 р. під егідою Європейської економічної комісії була укладена Конвенція по охороні й використанню трансграничних водотоків і міжнародних озер. Комісія міжнародного права ООН провела більшу роботу з узагальнення великої договірної й арбітражної практики й приступилася до завершення підготовки проекту статей, що стосуються несудохідних видів використання міжнародних водотоків
Україна є придунайською державою, тому становить інтерес розгляд міжнародно-правового режиму однієї з найбільших міжнародних рік Європи - Дунаю
Паризький мирний договір 1856 р.
проголосив волю судноплавства по Дунаєві, визначивши, що вона не повинна піддаватися іншим обмеженням, крім установлюваних поліцейськими й карантинними правилами, і іншим зборам, крім точно передбачених у додатках до договору. З метою регулювання судноплавства по Дунаєві нижче Изачи був заснований спеціальний орган - Європейська дунайська комісія, що складалася із представників Австрії, Великобританії, Пруссії, Росії, Сардинії, Туреччині й Франції. Як видно, недунайські держави відігравали основну роль у визначенні правового режиму ріки й порядку судноплавства по ній
Надалі неприбережні держави спробували підсилити свій вплив. По положеннях мирних договорів 1919 р. і 1920 р. з Німеччиною, Австрією, Болгарією й Угорщиною й відповідно до розробленого на їхній основі Конвенцією про режим Дунаю 1921 р. керування Дунаєм у його нижньому плині (між Чорним морем і Браиловом) здійснювалося Європейською дунайською комісією в складі представників Великобританії, Італії, Румунії й Франції, а керування судноплавством по Дунаєві від Браилова до Ульма поручалося Міжнародної дунайської комісії, до складу якої входили представники Австрії, Баварії, Болгарії, Великобританії, Угорщини, Вюртемберга, Італії, Румунії, Франції і Югославії
По закінченні другої світової війни в мирні договори з Болгарією (ст. 34), Угорщиною (ст. 38) і Румунією (ст. 36) було включене положення про те, що «навігація по ріці Дунай повинна бути вільної й відкритої для громадян, торговельних судів і товарів всіх держав на основі рівності у відношенні торговельних і навігаційних зборів і умов торговельного судноплавства».
В 1948 р. у Белграді була підписана Болгарією, Угорщиною, Румунією, СРСР, УРСР, Чехословаччиною і Югославією Конвенція про режим судноплавства на Дунаї. В 1960 р. до неї приєдналася Австрія. У цей час учасниками Конвенції є всі придунайські держави, крім ФРГ.
Конвенція 1948 р. регулює судноплавство по Дунаєві від Ульма (ФРН) до Чорного моря з виходом до моря через Сулинский канал (Румунія). Стаття 1 даної Конвенції встановила, що навігація на Дунаї повинна бути вільної для громадян, торговельних судів і товарів всіх держав на основі рівності у відношенні торговельних і навігаційних зборів і умов судноплавства. Воля судноплавства не поширюється на військові кораблі (ст. 30). Плавання по Дунаєві військових кораблів прийдунайских держав за межами території держави прапора може здійснюватися тільки за домовленістю між зацікавленими придунайськими державами. Судноплавство по ріці військових кораблів непридунайських держав заборонене
Відповідно до Конвенції 1948 р. була створена Дунайська комісія, до складу якої входять представники держав-учасників. Як спостерігачів на сесіях Дунайської комісії присутні представники ФРН, Європейської економічної комісії ООН, Одерской комісії
У компетенцію Дунайської комісії входить контроль за дотриманням постанов Конвенції й різних питань забезпечення судноплавства по Дунаєві. Рішення по конкретному питанню комісія приймає більшістю голосів при обов"язковій згоді державии, який це рішення безпосередньо стосується. Місцеперебування Дунайської комісії - Будапешт (Угорщина).
На основі положень Конвенції 1948 р. була заснована спеціальна річкова адміністрація, що здійснює регулювання судноплавства й проведення гідротехнічних робіт у низов"ях Дунаю. Створено й діють інші спеціальні органи
В 1985 р. була прийнята Декларація про співробітництво придунайських держав з питань водного господарства ріки Дунай, особливо охорони його вод від забруднення. Декларація має на меті забезпечення раціонального використання вод Дунаю й захисту ріки від забруднення
У зв"язку з розпадом СРСР, СФРЮ й ЧССР ставиться питання про перегляд Конвенції 1948 р. і можливих змінах членства в Дунайській комісії
<< | >>
Источник: Твой Экзамен. Шпаргалки по міжнародному праву. 2009

Еще по теме 79. Міжнародні ріки і їхній правовий режим:

  1. 79. Міжнародні ріки і їх правовий режим.
  2. Міжнародні конференції й міжнародні організації - Поняття й класифікація міжнародних організацій (Частина 1)
  3. Міжнародні конференції й міжнародні організації - Поняття й класифікація міжнародних організацій (Частина 2)
  4. 1. Общие черты правового режима природных объектов Под правовым режимом природных объектов понимается совокупность правовых методов и мер регулирования общественных отношений по поводу земли, недр, вод, других природных богатств как объектов собственности, пользования и охраны.
  5. Конституционно-правовые основы административно-правовых режимов
  6. Структура (элементы) механизма правового регулирования и правовые режимы
  7. 2. Правовой режим ноу-хау и правовые основы его приобретения
  8. § 3. Методы, способы, типы правового регулирования. Правовые режимы
  9. § 1. ПРИРОДА И ПРИЗНАКИ АДМИНИСТРАТИВНО-ПРАВОВЫХ РЕЖИМОВ
  10. § 5. Правовий режим вільних економічних зон
  11. § 11. ПРАВОВОЙ РЕЖИМ АРКТИКИ И АНТАРКТИКИ
  12. § 1. Эволюция концепции и правового режима акций в праое США (а) Правовая природа акций
  13. § 1. ПРАВОВЫЕ РЕЖИМЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИНФОРМАЦИИ
  14. 5. Правовой режим экологически неблагополучной территории
  15. 42. ПРАВОВОЙ РЕЖИМ ВОЕННОГО ПОЛОЖЕНИЯ
  16. 81. Правовий режим Арктики
- Авторское право - Адвокатура России - Адвокатура Украины - Административное право России и зарубежных стран - Административное право Украины - Административный процесс - Арбитражный процесс - Бюджетная система - Вексельное право - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право России - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Лесное право - Международное право (шпаргалки) - Международное публичное право - Международное частное право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Правовая охрана животного мира (контрольные) - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор в России - Прокурорский надзор в Украине - Семейное право - Судебная бухгалтерия Украины - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Теория государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право России - Уголовное право Украины - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право Украины - Экологическое право (курсовые) - Экологическое право (лекции) - Экономические преступления - Юридические лица -