54. Історія створення міжнародних організацій

Міжнародні адміністративні союзи як міжурядові організації виконували важливі функції по координації й співробітництву держав-членів у певної, досить вузькій сфері їх взаємних інтересів.

Ліга Націй, створена в 1919 р., з'явилася першою політичною міжурядовою організацією. Статут (устав) цієї організації був прийнятий на Паризькій мирній конференції й був складовою частиною Версальського мирного договору 1919 р. Спочатку Статут Ліги Націй підписали 44 держави. США, не ратифікувавши Статут, не увійшли до числа членів Ліги Націй. У Статуті були визначені мети Ліги Націй: забезпечення миру й безпеки, співробітництва між державами-членами в питаннях роззброювання, мирного дозволу суперечок, гарантування їхнього суверенітету й незалежності. Рішення ж питання про порушення Статуту Ліги Націй і застосуванні санкцій в остаточному підсумку залишалося на розсуд кожного держави-члена

Ліга Націй складалася із трьох головних органів: Асамблеї, членами якої були всі держави - члени Ліги; Ради, що осуществляли виконавчі функції й включали 4 постійних членів (Великобританію, Францію, Італію і Японію) і 4 непостійних, що перемінялися щорічно; Секретаріату на чолі з Генеральним секретарем

В 1934 г. на прохання 34 держав СРСР вступив у Лігу Націй. В 1939 р. СРСР був виключений зі членів Ліги Націй за агресію проти Фінляндії. Якщо незначні кризи на Балканах і в Південній Америці вдавалося якось урегулювати за допомогою Ліги Націй, то проти серйозних конфліктів за участю Німеччини, Японії, Італії, СРСР ця організація виявилася неспроможна

1 вересня 1939 р. почалася сама кровопролитна бойня за всю історію людства - друга світова війна. Таким чином, Ліга Націй не виконала свого головного призначення. В 1940 р. де-факто, а в 1946 р. де-юре Ліга Націй припинила своє існування

Трагічний досвід другої світової війни показав з усією очевидністю необхідність витягти уроки з помилок Ліги Націй і на цій основі створити нову міжнародну політичну організацію для підтримки міцного міжнародного миру й безпеки. 24 жовтня 1945 р. була створена Організація Об'єднаних Націй - нині сама авторитетна й впливова міжнародна організація, що поєднує 185 держав-членів (на 1 січня 1998 р.).

Паралельно з ООН була створена група міжурядових організацій, пов'язаних з ООН спеціальними угодами. Ці організації одержали назву «спеціалізовані установи ООН»: Міжнародна організація праці (МАРНОТРАТ), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВІЗ), Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) і др.

Період гострої конфронтації між США й СРСР і їхніми союзниками - холодна війна - був відзначений створенням військово-політичних блоків. Деякі з них продовжують існувати й зараз - Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Західноєвропейський союз (ЗЕС) і Тихоокеанський пакт безпеки (АНЗЮС), інші - Організація договору Південно-Східної Азії (СЕАТО), Організація Центрального договору (СЕНТО), Організація Варшавського Договору (ОВД) були розпущені

Період після другої світової війни був також ознаменований появою багатьох регіональних організацій і організацій економічного співробітництва. До перших варто віднести Організацію американських держав (ОАГ), Лігу арабських держав (ЛАГ), Організацію африканської єдності (ОАЕ), Рада Європи (РЄ), Організацію по безпеці й співробітництву в Європі (ОБСЄ) і ін. До другого виду ставляться Європейський союз (ЄС), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЕАСТ), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) і др.

У зв'язку з поглибленням зв'язків між державами в політичної, економічній, соціальній, науково-технічній і іншій сферах росте необхідність створення нових міжнародних організацій і вдосконалювання діяльності вже існуючих. Ця необхідність також обумовлена складністю й характером вартих перед людством глобальних і регіональних проблем, рішення яких вимагає колективних зусиль членів міжнародного співтовариства. До початку 1980-х років уже функціонувало близько 500 міжнародних організацій у різних областях міждержавного співробітництва - політичної, економічної, по соціальних питаннях, з питань науки й культури, утворення й охорони здоров'я. Тому XX в. іменують століттям міжнародних організацій, чия роль у справі підтримки миру й безпеки, розвитку плідного різнобічного співробітництва неухильно зростає