взаємодія прокуратури як певної влади з судовою владою

. Зараз ми маємо певне бажання судових органів відійти від будь-якого контролю чи нагляду за їх діяльністю.

Але ж у нашій державі нема жодної державної структури, яка була б поза контролем чи наглядом.

1 в раніше діючих нормативних актах вказувалось, що це правильні постулати, і їх здійснює прокуратура шляхом нагляду за законністю і обгрунтованістю судових рішень. Але це зовсім не означає, що прокурор стоїть над судом. І це не повинно означати, що суд стоїть над законом. Не можуть вищі судові інстанції перевіряти і контролювати об'єктивно низові судові ланки в силу їх корпоративності, а прокурорська влада завжди реагувати. Тільки такий характер взаємовідносин судів і прокуратури дасть можливість поліпшити роботу судової влади. Якщо візьмемо сферу кримінального судочинства, то побачимо, що прокурор здійснює нагляд у всіх стадіях кримінального судочинства, і тільки в стадії судового розгляду його намагаються поставити в інше становище, не зовсім визначене. Інтереси громадян якраз будуть більш реально захищатись шляхом нагляду за виконанням законів в актах діяльності судових органів. Це буде на користь і прокурорам, і судовим органам, і в цілому інтересам людини.

Суперечливими є ідеї щодо створення Конституційного сенату при Верховному Суді. Не є демократичною позиція судових органів щодо відходу від системи народних засідателів. І одноособовий розгляд суддею справ, де можна обрати міру покарання до 15 років позбавлення волі, — це нонсенс. У жодній країні світу таких законів немає.

Саме участь прокурора в судових засіданнях і підтримання звинувачення в цих категоріях справ є обов'язковими. Безумовно, суд присяжних — це демократична інституція, але навряд чи ми зможемо забезпечити його належне функціонування, коли через пасивність наших громадян практично відмовились від інституту народних засідателів.

Прокуратура повинна стати державним, професійним і доступним захисником громадян від свавілля насамперед чиновників. І для цього є всі підстави і повноваження.

119

Розглядаючи шляхи подальшого удосконалення діяльності прокуратури, треба зупинитися й на інших її функціях, без розгляду яких неможливо об'єктивно визначити роль і місце прокуратури в структурі держави. Не можна допустити, що суб'єктивні уявлення, відірвані від реальної діяльності прокуратури, прагнення і лобістські можливості деяких політичних груп звели її складну й багатогранну діяльність лише до кримінального переслідування, ігноруючи при цьому найважливішу конституційну функцію, підтверджену життям, — функцію вищого нагляду за виконанням законів, звичайно, не применшуючи функцію кримінального переслідування.

У зв'язку з цим хотів би порушити питання про право прокурора порушувати кримінальне переслідування, а саме: закріпити в законі тільки за прокурором право приймати рішення про порушення кримінальної справи. Нині, крім прокурора, це право має понад 10 органів і посадових осіб. А відтак закривають в середньому щорічно понад 70 тисяч справ. Але ж за кожною такою справою стоїть людина і її права. Дотриманню прав людини саме в цій сфері значне місце відводиться в Європейській Конвенції про права людини, в інших міжнародних пактах з цих питань. Тут дійсно є над чим подумати вченим і практикам, поділитися своїми міркуваннями, щоб через закон забезпечити стабільність у діяльності правоохоронних органів.

Важливим аспектом поставленої проблеми є взаємозв'язок прокуратури і суду в межах кримінального судочинства. Відомо, що прихильники скасування наглядових повноважень прокуратури в суді стверджують, ніби такий нагляд ставить прокурора «над» судом і тому ущемлює незалежність суду. Ця аргументація на форми роботи здається неначе переконливою. Насправді це не так. Прокуратура не заважає здійснювати відправлення правосуддя. Вона зберігає незалежність суду і сприяє недопущенню зовнішнього незаконного впливу. Але чи можна вважати незаконним втручанням у діяльність суду з відправленням правосудця дію прокурорського нагляду, яка полягає лише в постановленні питання про дотримання закону, а коли він порушений — то про усунення порушення перед відповідною інстанцією судового контролю і нагляду.

Хіба життя нас не переконує в тому, що судді теж помиляються? Адже ми розуміємо й інше, найстрашніше в підриві законності і справедливості — це зловживання владою, здійснення корумпованих дій. І саме тут прокурорський нагляд — це реальний механізм попередження та протидії таким явищам і особливо в останній інстанції — суді. Такі явища мають місце

120

не тільки в нашій країні, а й у західноєвропейських. Але там постійно вдосконалюють правові механізми «стримань і противаг». Пошлюсь на Іспанію. У Конституції цієї країни передбачено, що прокуратура має своїм завданням «нагляд за незалежністю судів і дотриманням суспільних інтересів».

Враховуючи це, слід підкреслити, що незалежність суду нам потрібна не як незалежність заради незалежності, а як гарантія суддівської об'єктивності та безсторонності. Намагання заборонити прокуророві нагадати суду про святість законності — це спроба поширити принцип незалежності суду, включаючи сюди і незалежність від закону.

Ми за те, щоб у системі «прокуратура-суд» стримуючий вплив був взаємним. Тому за прокурором треба залишити обов'язок вживати заходи щодо усунення порушень закону, звідки б вони не походили.

Прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлению судових рішень, що грунтуються на законі.

Прокурор бере участь у розгляді у судах кримінальних і цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів.

У розгляді кримінальних справ прокурор бере участь у розпорядчих засіданнях та в суді першої інстанції (про тяжкі злочини і по інших справах залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння), а також коли суддя або суд визнає участь прокурора обов'язковою. У касаційній інстанції прокурор бере участь при розгляді справ за касаційними і окремими поданнями, а також у справах про тяжкі злочини. В інших випадках питання про участь прокурора у розгляді справ судом вирішують керівники відповідних прокуратур. Участь прокурора у розгляді кримінальних справ у порядку судового нагляду є обов'язковою. Прокурор повинен брати участь у розгляді судом справ про застосування примусових заходів медичного характеру і вирішенні передбачених кримінально-процесуальним законодавством питань, пов'язаних з виконанням судових рішень.

У судовому процесі перед прокурором стоять завдання сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ і постановлению судових рішень, що грунтуються на законі.

Це загальні завдання для всіх стадій кримінального, цивільного, адміністративного і арбітражного

121

судочинства. Поряд з цим, беручи участь у розгляді кримінальних справ у судах, прокурор підтримує державне обвинувачення і сприяє тому, щоб у процесі розгляду було перевірено всі версії, досліджено обставини, що підлягають доказуванню, викривають і виправдовують обвинуваченого, пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Беручи участь у розгляді цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, господарські спори, прокурор сприяє тому, щоб істотні обставини були досліджені у суворій відповідності з нормами матеріального права при точному додержанні норм процесуального права. Заявляючи клопотання про виклик свідків та інших осіб, витребування документів, висловлюючи свою думку з окремих питань і по суті справи в цілому, прокурор сприяє встановленню істини, додержанню прав сторін і виконанню ними своїх обов'язків.

Беручи участь у розгляді справ у судах касаційної та наглядової інстанції або в перевірці рішень у порядку нагляду, у перегляді рішень цих судів за нововиявленими обставинами, прокурор сприяє скасуванню (зміні) необгрунтованих законом вироків, рішень, ухвал і постанов, усуненню інших порушень, захисту прав і законних інтересів учасників процесу.

Прокурор зобов'язаний додержуватись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, проявляючи повагу до суду, виконувати процесуальні норми, що регламентують порядок судового розгляду, підкорятись розпорядженням головуючого. Втручання прокурора в будь-якій формі у діяльність суду при здійсненні ним правосуддя є неприпустимим.

Прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. У судовому засіданні прокурор має рівні з іншими учасниками права.

Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим законом та процесуальним законодавством України. Учасниками судового розгляду можуть бути юридичні та фізичні особи, які захищають свої чи інших осіб права та інтереси і яких наділено відповідними процесуальними повноваженнями. Крім прокурора, до них відносяться: а) при розгляді кримінальних справ — підсудний, його захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники; б) при розгляді цивільних справ — сторони, треті особи та їх представники, органи державного уп-

122

равління, профспілки, підприємства, установи, організації, окремі громадяни, заявники та інші заінтересовані особи; в) при розгляді справ про адміністративні правопорушення — особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілий, законні представники, адвокати; г) при розгляді господарських спорів у арбітражних судах — сторони, треті особи.

Будучи учасником судового розгляду справ, прокурор не може контролювати діяльність суду.

Обсяг та межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому розгляді справ, визначаються Законом «Про прокуратуру», Кримінально-процесуальним кодексом, іншими законами.

Загальні повноваження прокурора при судовому розгляді справ полягають у його праві брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, висловлювати думку з питань, що виникають, представляти свої міркування з приводу застосування кримінального, цивільного та іншого законодавства, а також в обов'язку сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ, ухваленню заснованих на законі судових рішень, охороні державних і суспільних інтересів, прав та інтересів громадян.

При розгляді кримінальних справ прокурор, підтримуючи державне обвинувачення, зобов'язаний внести касаційне або окреме подання на вирок, ухвалу, постанову суду, незасновані на законі, а в разі набрання ними сили — опротестувати у порядку судового нагляду. При витребуванні з суду кримінальної справи, за якою вирок, ухвала чи постанова набрали законної сили, прокурору надане право зупинити їх виконання.

Прокурори, які беруть участь у розгляді кримінальних справ, наділені процесуальною самостійністю — керівники прокуратур не мають права зобов'язувати їх підтримувати в суді ті позиції по справі, з якими вони не згодні.

Прокурори зобов'язані ретельно готуватися до участі у розгляді справ у судах, підтримання державного обвинувачення і брати активну участь у збиранні та дослідженні доказів, з'ясуванні обставин справи.

Прокурор бере участь у судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів.

123

У разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитись від обвинувачення.

Підтримання державного обвинувачення в суді — це процесуальна діяльність прокурора, яка полягає у доведенні вини особи, що притягується до кримінальної відповідальності.

Як державні обвинувачі можуть виступати Генеральний прокурор та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники та помічники прокурора, начальники управлінь та відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь та відділів. Участь слідчого прокуратури у судовому розгляді кримінальної справи як державного обвинувача не допускається, за винятком випадків, коли він виконує обов'язки прокурора.

Прокурор має право брати участь у судовому розгляді будь-якої кримінальної справи. Якщо при направленні справи до суду він повідомить про свій намір підтримувати обвинувачення, то суд (суддя) зобов'язаний призначити її розгляд за участю прокурора. ,

Прокурор повинен брати участь у розпорядчих засіданнях і розгляді у суді першої інстанції кримінальних справ про тяжкі злочини, інших справ залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки діяння, а також коли у стадії віддання обвинуваченого до суду суд (суддя) визнає необхідним участь у справі державного обвинувача.

<< | >>
Источник: Шумський П.В.. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вен-турі.,1998. — 336 с.. 1998

Еще по теме взаємодія прокуратури як певної влади з судовою владою:

  1. § 3. Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень
  2. 4.2. ВІДНОСИНИ ПРОКУРАТУРИ ТА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
  3. 3.3.2. Межі незалежності прокуратури України в її відносинах з іншими органами публічної влади
  4. Розділ 1 РОЛЬ І МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ В СУСПІЛЬСТВІ ЯК СУБ'ЄКТА КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ВЛАДИ
  5. § 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави
  6. 2.2.5. Розвиток правового регулювання судово-представницької функції прокуратури
  7. Глава 16 ПЕДАГОГИКА В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ОРГАНОВ ПРЕДВАРИТЕЛЬНОГО СЛЕДСТВИЯ, АДВОКАТУРЫ, ПРОКУРАТУРЫ И СУДОВ
  8. Глава 14. Основы организации и деятельности военных судов, военной прокуратуры и юридической службы
  9. РАЗДЕЛ V. ИСПОЛНЕНИЕ РЕШЕНИЙ ИНОСТРАННЫХ СУДОВ И ИНОСТРАННЫХ ТРЕТЕЙСКИХ СУДОВ (АРБИТРАЖЕЙ) В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ И СУДОВ РОССИИ ЗА РУБЕЖОМ
  10. 5. Взаємодія слідчого з органом дізнання.
  11. I.6. КОМПЬЮТЕРИЗАЦИЯ ОРГАНОВ ПРОКУРАТУРЫ? I.6.1. Общая характеристика информационного обеспечения деятельности прокуратуры.
  12. I.6. КОМПЬЮТЕРИЗАЦИЯ ОРГАНОВ ПРОКУРАТУРЫ? I.6.1. Общая характеристика информационного обеспечения деятельности прокуратуры.
  13. I.6. КОМПЬЮТЕРИЗАЦИЯ ОРГАНОВ ПРОКУРАТУРЫ? I.6.1. Общая характеристика информационного обеспечения деятельности прокуратуры.
  14. I.1. СТРУКТУРА И ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРОКУРАТУРЫ * I.1.1. Система органов и учреждений прокуратуры и ее организационная структура.
  15. 65. Процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду. Попереднє судове засідання.
- Авторское право - Адвокатура России - Адвокатура Украины - Административное право России и зарубежных стран - Административное право Украины - Административный процесс - Арбитражный процесс - Бюджетная система - Вексельное право - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право России - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Лесное право - Международное право (шпаргалки) - Международное публичное право - Международное частное право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Правовая охрана животного мира (контрольные) - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор в России - Прокурорский надзор в Украине - Семейное право - Судебная бухгалтерия Украины - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Теория государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право России - Уголовное право Украины - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право Украины - Экологическое право (курсовые) - Экологическое право (лекции) - Экономические преступления - Юридические лица -