<<
>>

§ 1. Відображення в основі механізму вчинення злочину

Відображення – фундаментальне філософське поняття і є загальною властивістю матерії. Воно притаманне всім об`єктам живої і неживої природи. Злочин – це специфічна діяльність суб`єкта в матеріальному середовищі. Тому її об`єкти, перебуваючи в орбіті подій злочину, відбивають злочин і його суб`єктів.

Розкриваючи сутність відображення, його завжди пов`язують із взаємодією і повторенням, з внутрішньою здатністю матеріальних об`єктів пристосовуватись до дій і відповідним чином реагувати на них (В.

Г. Афанасьєв). Результатом такого реагування і пристосування об`єктів, що взаємодіють, є сліди-відображення, характер яких обумовлений їхнім рівнем організації. Всезагальна властивість матерії полягає в тому, що в конкретних умовах одна матеріальна система відтворена в специфічній формі сторони другої системи, взаємодіючі з нею. Результат цього процесу відтворення – “відбиток”, фіксуючий особливості явища, яке відображається

За формою і глибиною відтворення розпізнають відображення в живій і неживій природі та в суспільстві. Однак для кожної форми загальною закономірністю є те, що виникле відображення-слід є другим щодо предмета, яким відображається і подібний до нього.

У неживій природі процес відображення відносно простий і завершується утворенням матеріальних слідів, наприклад, рук, ніг, транспортних засобів, які є відтворенням ознак самоутворюючого об`єкта в особливостях слідосприймаючого. Таке відображення інколи називають “пасивним”, а результати його – елементарними слідами-відображеннями.

У живій природі відображення складніше, форми його неоднакові і залежать від рівня розвитку живих організмів. Найдосконалішим є відображення людиною, яка наділена свідомістю і мисленням. Таке відображення називають психічним, це складний процес взаємодії людей між собою і матеріальною дійсністю. Процес взаємодії відбувається на чуттєвому (органолептичному) рівні. Всі відчуття, які виникають у зв`язку із взаємодією, перетворюються в пам`яті людини на суб`єктивні образи об`єктивного світу. При цьому чуттєве і раціональне відображення виконують роль “інструментів” для вилучення і переробки інформації із матеріальних джерел при переході від живого до абстрактного мислення і від нього до практики (В. І. Ленін).

Чуттєве відображення викликає формування мислячого (ідеального) образу як джерела криміналістичної інформації. В цьому плані розслідування можна інтерпретувати як процес відображення на рівні людської свідомості ідеальних і матеріальних слідів злочину. Слідчий-дізнавач, суддя починають пізнання злочину з живого споглядання матеріальних змін в оточуючому середовищі і виявлення в цих змінах ознак складу злочину.

Дійсно, слідчий при огляді місця події відображає сліди вимірювань, оцінює їх, складає єдину картину події злочину. Під час допиту потерпілого або свідка-очевидця слідчий відображає у свідомості подію злочину, трансформує її в форму для доказування, наприклад, фіксує в протоколі, складає суб`єктивний портрет і схему місця події, тобто закріплює їх матеріально.

У процесі відображення беруть участь три об`єкти: відображуваний (слідоутворюючий), відображаючий (слідосприймаючий), в результаті чого виникає відображення-слід.

Відображуваний об`єкт – це звичайна реальність у конкретний момент часу, як то: люди, події, явища, факти, моменти часу, речі, відносини, тварини, машини та інструменти. Він взаємодіючий і, як правило, є причиною впливу і слідоутворення; він сам джерело енергії взаємодії чи отримує її від іншого джерела.

Відображаючий об`єкт – це будь-яке матеріальне тіло живої і неживої природи, який під час взаємодії змінює свої зовнішні ознаки і внутрішні властивості, відтворює (копіює) властивості слідоутворюючого об`єкта. Це всі матеріальні тіла, які перебувають у агресивному стані.

Відображення – це результат процесу відбиття, сліди в широкому розумінні (матеріальні та ідеальні). У неживій природі відображення являють собою сліди – механічної, електричної, фізичної, хімічної та ін. взаємодії (сліди взуття, знаряддя злому, транспорту, короткого замикання, вибуху, радіоактивності тощо). Механізм дії відображення опосередкований об`єктами взаємодії та енергією взаємодії. Головним чином слід являє зміни слідосприймаючого об`єкта (відображаючого). Однак відображення може бути утворено за рахунок третього об`єкта, наприклад, речовини, яка є на одному із взаємодіючих об`єктів (кров на руці, фарба на знарядді злому). У цьому разі слідовідображення і слідоутворюючий об`єкт – різні предмети. Слідосприймаючий об`єкт в цьому випадку має назву носія сліду на відміну від самого сліду, який можна відокремити від носія.

Відображення може виникнути внаслідок проміжного об`єкта, який знаходиться між відображуваним і відображуючим об`єктами, наприклад, рідке, газоподібне, сипуче середовище. Такі матеріальні проміжні об`єкти називаються каналами зв`язку процесу відображення, каналом передачі інформації від слідоутворюючого об`єкта до слідосприймаючого (так передаються звукові сліди, оптичні сигнали). Слідом-відображенням в даній процедурі є проміжний об`єкт, його енергетичний стан у визначений момент часу.

Відображення людини проходить на рівні суспільної свідомості, тут слідами-відображеннями є уявні образи – “сліди пам`яті, що виникають у свідомості людини, яка думає. У зв`язку з цим утворення слідів пам`яті не можна зводити лише до механічного копіювання або переносу інформації. Досі цей процес не можна вважати пізнаним до кінця. В ньому залишається ще багато білих плям.

Таким чином, методологічну роль теорії відображення як всезагальної властивості матерії для науки криміналістики взагалі і теорії механізму учинення злочину зокрема можна сформулювати так:

По-перше, всезагальна властивість матерії відображення дозволяє події злочину інтерпретувати як процес відображення і слідоутворення. Якщо існують події в дійсності або існували в минулому, то обов`язково мають бути відображення-сліди. Останнє збільшує число джерел інформації, існують не тільки традиційно тверді носії інформації, але й сипучі, рідкі, газоподібні і т. п.

По-друге, положення теорії відображення про те, що слід-відображення не може існувати окремо від відображуючого об`єкта, в судово-слідчому процесі визначає кінцеву мету дослідження. Практично це означає: якщо є слід, то обов`язково повинен бути предмет, який його залишив.

По-третє, положення теорії відображення про те, що відображуване існує незалежно від відображуючого, орієнтує слідчого на те, що ступінь копіювання слідоутворюючого об`єкта, повнота передач його рельєфу залежить тільки від матеріалу контактуючих об`єктів і механізму взаємодії, але не залежить від суб`єкта дії. Останній в силу своїх професійних знань і процесуального стану може одержувати із джерела більше або менше інформації, але кількість відображуваної первинної інформації залишається незмінною. Тому, використання однакових засобів дослідження одного і того самого джерела дозволяє одержувати однозначні результати і таким чином перевіряти обгрунтованість раніше проведених досліджень.

<< | >>
Источник: Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с.. 1997

Еще по теме § 1. Відображення в основі механізму вчинення злочину:

  1. Глава 7. Теорія механізму вчинення злочину
  2. § 1. Ознаки зовнішності людини і механізм відображення їх при вчиненні злочину
  3. Розділ III. ТЕОРІЯ МЕХАНІЗМУ УЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ, ОСНОВИ МЕХАНІЗМУ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  4. § 3. Механізм відображення динамічних властивостей-навичок
  5. § 49. Стадії вчинення умисного злочину (поняття, види).
  6. § 49. Стадії вчинення умисного злочину (поняття, види).
  7. § 30. Спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
  8. § 30. Спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
  9. 2. Механізм учинення злочину та виникнення криміналістичної інформації
  10. § 31. Місце, час, ситуація вчинення злочину.
  11. § 31. Місце, час, ситуація вчинення злочину.
  12. § 11. Чинність кримінального закону в часі (принципи, поняття часу вчинення злочину, зворотня сила).
  13. § 11. Чинність кримінального закону в часі (принципи, поняття часу вчинення злочину, зворотня сила).
  14. § 2. Механізм утворення і види слідів знаряддя учинення злочину
  15. § 2. Види взаємодії у структурі механізму злочину та їх енергетична сутність
  16. § 43. Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.
  17. § 43. Мета злочину та її значення для кваліфікації злочинного діяння.
  18. Особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, зразкових і типових договорів
  19. § 1. Відображення, інформація ? фактичні дані у криміналістичному розумінні
  20. § 1. Поняття слідів пам`яті, їх властивості і механізм утворення
- Авторское право - Адвокатура России - Адвокатура Украины - Административное право России и зарубежных стран - Административное право Украины - Административный процесс - Арбитражный процесс - Бюджетная система - Вексельное право - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право России - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Лесное право - Международное право (шпаргалки) - Международное публичное право - Международное частное право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Правовая охрана животного мира (контрольные) - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор в России - Прокурорский надзор в Украине - Семейное право - Судебная бухгалтерия Украины - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Теория государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право России - Уголовное право Украины - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право Украины - Экологическое право (курсовые) - Экологическое право (лекции) - Экономические преступления - Юридические лица -