<<
>>

§ 5. Сліди локомоційних навичок людини

Локомоція (від лат. locus – місце, motio – рух) – це різні рухи людини, пов'язані з переміщенням її тіла у просторі. До локомоційних рухів відносять ходу, плавання, біг, координацію людини у просторі.

Локомоційні рухи – це рефлекторні акти – навички, що виникають у процесі навчання і при накопиченні життєвого досвіду. Напрацьовані локомоційні рухи стають навичковими моделями, допускаючими їх координацію вищою нервовою системою.

Локомоційні рухи вже давно викликали увагу криміналістів, оскільки їхні сліди несуть певну інформацію про особисті властивості людини. Їх не можна ототожнювати зі слідами ніг, що вивчаються трасологією і слідознавством, що відображають форму, розмір і розміщення зовнішніх ознак слідоутворюючих об'єктів (боса нога, взуття). Локомоційні рухи, матеріально відображені у слідах, безпосередньо спостерігати не можна, тому що вони динамічні і сприймаються лише у русі. Тому локомоційний слід – це відображення внутрішньої властивості людини, він існує тільки в процесі переміщення тіла у просторі (ходіння, біг, будь-яка діяльність), і саме тоді його можна спостерігати і зафіксувати.

Зараз у теорії і практиці криміналістики досліджують, а в практиці використовують тільки сліди ходи, бігу, які залишаються на місці учинення злочину при переміщенні тіла людини в просторі. Механізм ходи досить складний, а його фундамент складають динамічні навички, зумовлені психічною діяльністю людини, його вищою нервовою системою і закономірностями механіки руху тіл. У спеціальній літературі, розглядаючи механіку руху людини при ході, розпізнають шість фаз. Розглянемо їх, оскільки вони впливають на утворення слідів ніг.

Перша фаза – стопа ноги викидається вперед і, опускаючись на п'ятку, стикається з опорою, на яку поступово переносяться центр ваги всього тіла. Потім стопа починає робити обертальні рухи від п'ятки до носка – перекатування стопи, останнє зберігається у двох наступних фазах.

Оскільки центр ваги тіла поступово переноситься на п'ятку ноги, торкається опори, остільки у сліді п'ятки (каблук) утворюється достатнє поглиблення, ніж у проміжній частині.

Друга фаза – стопа, продовжуючи перекатування всією поверхнею, входить в контакт з опорою. Центр ваги тіла поступово переміщується в носок.

Третя фаза – при перекатуванні і зміщенні центру ваги до носка, п'ятка поступово піднімається вверх і відділяється від опори. Оскільки тепер носок повністю ввійшов у контакт з опорою і вся вага тіла перемістилася на нього, а п'ятка припіднята, в цей момент виникає поштовх. Якщо опорою є м'який грунт (пісок, сніг) то в носку сліду утворюються зрушення грунту назад.

Четверта фаза – після поштовху стопа відділяється від опори і піднімається вверх. В цей час друга нога робить третю фазу руху і центр ваги тіла переноситься на неї, все тіло зміщується у бік, наприклад, правої ноги, якщо рух почався з лівої.

П'ята фаза – піднята нога знаходиться у вільному стані і робить маятникоподібні рухи, відповідно виносячи вперед корпус тіла, що схиляється і рухається вперед.

Шоста фаза – піднята нога, зробивши маятникоподібні рухи, опускається п'яткою стопи на опору і цикл повторюється знову, тобто людина перемістила своє тіло на крок уперед. Такий механізм ходи.

Механізм локомоційних рухів при ході і слідоутворення пояснюють появу поглиблення у п'ятці і носку сліду, зменшення довжини сліду внаслідок зрушення грунту в носочній частині; дозволяють відрізнити сліди людини, яка біжить, від спокійної ходи або руху з вантажем. З позиції механіки хода являє собою поштовхоподібний рух, що виконується перемінно то правою, то лівою ногою. Тому корпус тіла розхитується з боку в бік, що складає одну з ознак ходи.

Локомоційні рухи, що виявляються при ходьбі, бігу та орієнтуванні у просторі, тобто збереження вертикального положення, мають навичкову природу. І. П. Павлов з цього приводу зазначав: "... Ми знаємо, що стояння і ходьба, і взагалі зрівноваження тіла у просторі – рефлекси". Сформований динамічний стереотип локомоційних рухів постає варіативною моделлю (відносно сталою), що контролюється свідомістю.

Для вивчення локомоційних рухів, що матеріалізовані у слідах ніг, необхідно знати їх ознаки.

<< | >>
Источник: Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с.. 1997

Еще по теме § 5. Сліди локомоційних навичок людини:

  1. § 4. Сліди навичок письма
  2. § 5. Сліди локомоційних навичок людини
- Авторское право - Адвокатура России - Адвокатура Украины - Административное право России и зарубежных стран - Административное право Украины - Административный процесс - Арбитражный процесс - Бюджетная система - Вексельное право - Гражданский процесс - Гражданское право - Гражданское право России - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Лесное право - Международное право (шпаргалки) - Международное публичное право - Международное частное право - Нотариат - Оперативно-розыскная деятельность - Правовая охрана животного мира (контрольные) - Правоведение - Правоохранительные органы - Предпринимательское право - Прокурорский надзор в России - Прокурорский надзор в Украине - Семейное право - Судебная бухгалтерия Украины - Судебная психиатрия - Судебная экспертиза - Теория государства и права - Транспортное право - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право России - Уголовное право Украины - Уголовный процесс - Финансовое право - Хозяйственное право Украины - Экологическое право (курсовые) - Экологическое право (лекции) - Экономические преступления - Юридические лица -